Поховали Маріса Камінського

08 Лютого 2017, 22:28

11092

В останню путь загиблого героя провели сотні небайдужих людей.

Звучить похоронний марш. «Живим коридором» люди встелили всю дорогу до медичного коледжу. В актовій залі коледжу відбулась громадянська панахида. Тут можна було побачити і владців міста і звичайних пересічних людей, найближчих, тих, хто провів з ним усе своє дитинство, разом служив й тих, хто ніколи його не знав. І вкотре в очах цих людей страждання, сльози і питання: «Чому це сталося ?».

Далі колона з тілом загиблого прямує до Свято-Покровського собору. У храмі зібралося стільки людей, як на великий празник. Але не на свято покликав церковний дзвін ківерчан, а велика біда і туга. І величний церковний спів має якесь інше, особливе звучання і смисл. Щиро моляться і просять впокоїти душу Маріса всі присутні.

Настоятель Ківерцівського благочиння Української Православної Церкви Київського Патріархату Іоан Семенюк висловив співчуття матері, брату, дружині і всім рідним і подякував всім, хто сьогодні прийшов висловити співчуття, священикам Української Православної Церкви Київського патріархату, присутнім священикам Греко-католицької Церкви, вірним протестантських церков та вірним Православної Української Церкви Московського Патріархату.

«Сьогоднішній тиждень є Тижнем Блудного Сина, отож ми сьогодні молимось, щоби Господь навернув тих блудних синів, які вбивають наших дітей, які не розуміють, що як не їм, то їхнім дітям доведеться відповідати за це. Хай Господь направить їх, щоб вони зрозуміли, що нічого з собою не забереш, що тільки життя може забрати той, хто дав його, а це – сам Господь. Отож молімось за тих блудних синів. Це не брати, тому що брат не вбиває. Це не сусіди, тому що справжні сусіди не заздрять, а радіють» - зазначив священик.

«Смерть цього героя повинна єднати нас, тому що Бог є один. Отож творімо, заради тих діток, які сьогодні на снігу стояли на колінах. За що ? За те, що вони хочуть жити на своїй землі. За те, що вони хочуть бути під своїм небом, говорити своєю мовою, молитися за своїх батьків.» - підсумував духівник.

На урочистій службі був присутній і військовий капелан Михайло Бучак.

«В небо відходить небесний воїн-десантник. Побувати на небі – це велика нагорода. Сьогодні на колісниці свого небесного покровителя Іллі підіймається останній раз для того, щоб там залишитися. Він своєю душею перед Богом буде свідчити за тих, хто сьогодні стоїть на передовій.» - сказав капелан.

Зі сльозами на очах люди прикладались чолом до тіла свого захисника.

Опісля похоронна процесія рушила до кладовища. Оскільки дорога туди досить далека, охочих попрощатись згодом посадили у 3 автобуси, а дехто добирався й власним транспортом.

І ось настають найтяжчі миті. Востаннє рідні бачать обличчя свого Маріса. З риданнями, слізьми і стогоном найближчі схиляються і цілують тіло. Більше вони його ніколи не побачать…

Лунають залпи автоматів, співають Державний Гімн України і засипають рідною землицею тіло того, чия душа відійшла у кращі світи. Щоб віддати шану, всі знову встають на коліна.