Керівництво району вшанувало жертв Клубочинської трагедії
-
-
>
-
>
-
>
1955
У суботу, 4 листопада, в селі Клубочин Сильненської сільської ради відбулися заходи присвячені трагедії, яка сталась в 1942 році.
Про це повідомляють на сайті Ківерцівської райдержадміністрації.
75 років тому німецько-фашистські окупанти розстріляли 137 мирних жителів, 38 з яких діти, 48 – жінки. У панахиді та реквіємі біля меморіалу у день страшних роковин взяли участь заступник голови районної державної адміністрації Яна Церкевич, голова Сильненської сільської ради Олександр Ходорчук, жителі округи та рідні невинно вбитих та похованих у братській могилі краян. Панахиду за загиблими відслужив настоятель місцевого храму, протоієрей Петро Герасимук.
«4 листопада ми завжди збираємося на цьому місці, щоб пам’янути невинно вбитих односельців. Щороку сюди приходять люди, щоб поставити свічку, покласти вінки та квіти, помолитися за упокій невинних душ, сказати добре слово», – говорить Олександр Ходорчук.
«Трагічні сторінки історії краю потрібно пам’ятати і знати. 137 людей покоїться в братській могилі. З них – 17 немовлят, яких не встигли охрестити, живцем кидали в яму. Тепер тут височіє пам’ятник. Щороку четвертого листопада, в День Казанської ікони Божої Матері, коли й сталася трагедія, сюди з’їжджаються з усіх усюд, відправляється панахида за померлими. Сумуємо і згадуємо кожного, чиє ім’я викарбоване на меморіальних плитах. Нехай упокояться їх душі і знайдуть спокій у царстві небеснім», – висловлює співчуття заступник голови РДА Яна Церкевич.
Хочу найбільше миру сьогодні, – розповідає, шкандибаючи, старенька бабуся – свідок трагічних подій – Марія Шнит (1929 р. н.). Згадувати тяжко… Однієї моєї родини тут лежить 37 душ. Рідна сестра з дітьми… Чоловікової родини 7 душ…Ми з мамою жили на гаївці, бо тато був лісником. У той день чуємо людей збирають – мабуть вивозити будуть… Хотіли піти розпитати, що сталося, але німець перекрив дорогу й сказав, що в них наказ – нікого в село не впускати й не випускати. Вернулись назад, а невдовзі почули постріли. Потім бачимо, везуть на підводах курей, свиней, майно різне, женуть корів. Згодом прибігла через поле моя двоюрідна сестра. Розпатлана вся, заплакана, і розповіла, що німці всіх постріляли. Ми кинулися туди. Прибігли до тої ями, а з неї кров свистить на метер угору фонтанами. Навколо охорона. Земля ворушилась кілька днів… Що я пережила… Це було страхіття. Як на життя, то ще путаюся. А що пережила...
Нагадаємо, що на світанку 4 листопада 1942 року сотні гітлерівців та поліцаїв оточили Клубочин. Дітей, жінок, літніх людей зігнали в центр села і зачинили в клуні, чоловіків заставили копати велику яму. Потім, невеликими групами, по кілька чоловік, виводили на розстріл. Поліцай зачитував прізвища та імені зі списку, що завчасу був складений запроданцем.
Плач, лемент, стогін і благання не могли зупинити фашистських головорізів, які автоматними чергами викреслювали людські життя. Всього карателі розстріляли 137 мирних жителів, 38 з яких діти, 48 – жінки. Ці люди завинили лише тим, що жили у той грізний час. Село було зруйноване і спалене вщент.
