Дах цуманської лікарні ремонтували громади кількох сіл

Щоб не закрили лікарню в Цумані, люди з навколишніх населених пунктів об'єднали і сили, і кошти.

Про це для видання «День» пише Наталія Малімон.

На даху сиділи і голова, і пресвітери, й настоятелі

Про те, як цієї весни  ремонтували Цуманську лікарню, зняли навіть фільм, який можна побачити і в Ютубі. Бо то справді була подія не місцевого значення: спільними зусиллями Цуманської, Карпилівської, Дубищанської, Грем’яченської та Берестянської громад у стаціонарному відділенні Цуманської райлікарні зробили капітальний ремонт даху та ремонт внутрішнього приміщення, також за спонсорські кошти замінили теплотрасу. Головний  лікар закладу Олена Граузе розказує, що коли перекривали дах на відділенні, то на даху сиділи і цуманський селищний голова Анатолій Дорошук, і пресвітери протестантських общин, і настоятелі місцевих православних церков, й учасники АТО, загалом безпосередньо до робіт долучилося понад сто людей.

Приміщення, в якому розмістилися стаціонарні терапевтичне і дитяче відділення, споруджене у 1957 році. Це ще не найстаріша споруда лікарні. Найстаріша взагалі з 1947 року. Але давність цих споруд не повинна лякати. Головний лікар каже, що коли у корпусі родом з 1957 року робили нові двері, то зламали два перфоратори, бо стіни тут товщиною — 68 сантиметрів! Ось перекриття давно потребувало заміни. Шифер обійшовся б значно дешевше, але нинішня його якість виявилася такою, що, як визначили майстри, «цвяха вб’єш — шифер розлетиться».

«Коли назвали  вартість даху з металопрофілю — 250 — 300 тисяч гривень, це здалося фантастикою. Такі кошти ніхто би нам не виділив. Навіть коли голова Ківерцівської райлержадміністрації  Валерій Ткачук промовив слова: «А толока?..», ми ще були в роздумах. Та ідею відразу підтримав цуманський селищний голова Анатолій Дорошук, і  колесо, як  кажуть, закрутилося», — пригадує початок справи, що об’єднала населені пункти Цуманської селищної і кількох сільських навколишніх рад, Олена Граузе.

Тільки спонсорів, які жертвували великі суми, тисячі й десятки тисяч гривень, – майже 60. А ще ж люди несли хто 100, а хто й 50 гривень, бо як відомо, без копійки мільйона  не буває, і кожна пожертва поповнювала загальну скарбничку. Зараз, навіть у пізню осінню пору, територія  Цуманської районної лікарні №2 нагадує земний рай. Це  вже околиця містечка, за якою простягнувся суцільний лісовий масив, серед якого і розташувалася Цумань, що знала значно кращі часи, ніж тепер. Колишній районний центр офіційно датою народження місцевої лікарні має 1944 рік, але цілісним комплексом медичний заклад став, починаючи з 1947 року. Такого ж 70-річного віку і ліс, серед якого і розташувалися корпуси, але він – рукотворний.  Ці дерева – розкішні сосни, березову алею — висаджували перші працівники лікарні. Висаджували на голому піску.  Головний  лікар закладу Олена Граузе  з гордістю показує фотоальбом – літопис лікарні, в якому зібрані справді унікальні знімки років становлення, років розвитку.

За фахом вона хірург, її родина має шведське коріння, про що свідчить і прізвище, але  виросла у Ківерцях. Закінчила свого часу медичний інститут у Нижньому Новгороді, який за рівнем навчальної бази вважався третім у Радянському Союзі. Попрацювала в Арзамасі, де також була потужна лікарня, і повернулася на Волинь, до батьків. Їхала на  півроку, а вже у Цумані 26 років.  З 2008 – головний  лікар.

Статус збережено

Нині такі лікарні, як цуманська, споруджена за  павільйонним принципом, давно залишилися в минулому. «Павільйони» – це одноповерхові будівлі, розташовані на віддалі одна від одної. В господарському плані – це розгалужена система водо- і теплопостачання, але їхня лікарня, каже головний лікар, з цим цілком справляється, замінивши труби на сучасні і маючи два потужні котли. Усередині ж лікувальний корпус, який нещодавно отримав  новий дах, нічим не відрізняється від умов у новітніх будівлях. У дитячому відділенні до  кожної палати підведена вода. Важливо, що в цуманській лікарні є ургентна допомога, тобто лікарі чергують цілодобово. Липно, Холоневичі, Берестяни... Цим селам до районного центру, Ківерець, десятки кілометрів. Цуманю – 45,  Холоневичам – 75. А села в цуманській окрузі – багатодітні. Цуманська школа має понад тисячу учнів, місцевий дитсадок – понад  300. 

Цуманську лікарню хотіли закрити  вже не один раз. Та люди не дали. Сотнями приїжджали на сесії і засідання, які мали вирішити долю закладу, збирали підписи, писали звернення... І якщо  деякі сільські «больнички» «реорганізували», що насправді виявилось  їхнім закриттям або скороченням до мінімуму, то дружна цуманська громада цього не допустила. Статус районної лікарні збережено і обслуговує вона 13 тисяч населення. Тут зберегли 20 ліжок стаціонару в терапевтичному відділенні і  20 – у дитячому. Але тільки 30  фінансує держава, а 10 взяла на своє утримання Цуманська селищна рада. Вона ж виділяє кошти і на медикаменти та харчування. Тож зрозуміло, чому на недавніх виборах у Цуманську об’єднану територіальну громаду переміг (з результатом понад 70 ивідсотків!) чинний цуманський селищний голова Анатолій Дорошук... Підтримують тих,  ту владу, яка піклується  про щоденні потреби людей.