«До Попаснянської Центральної районної лікарні жінка поступила о 7:15. Провели підготовку, діагностику, і о 10 ранку ми її оперували, – розповів хірург-доброволець Юрій Романішин. – З етичних міркувань він відмовився надати детальну інформацію про характер ушкоджень, сказавши тільки що поранення було завдане однією кулею. Якщо коротко, діагноз звучить так: вогнепальне наскрізне кульове поранення тазу».

Юрій не вважає операцію складною:

«Наше завдання було поставити точний діагноз та зупинити кровотечу. Поставили дренажі, бо вогнепальна рана не зашивається. Звичайно, поранення загрожувало її життю, але казати, що я їй врятував життя – буде занадто. А ризик і досі є, бо можливі ускладнення».

У якому стані жінка перебуває зараз лікар не знає. Після операції вона добу перебувала в Попасній, після чого її перевели до Обласної клінічної лікарні імені Мечникова в Дніпрі.

У «мирному» житті волинянин Юрій Романішин є лікарем-хірургом лікарні КЗ «Ківерцівського районного територіального медичного об’єднання», де працює вже 18 років. У Попасній в ротації ПДМШ він вдруге – минулого разу був тут рівно рік тому.

«Я взагалі займаюся волонтерством. Неодноразово був на сході – і продукти доставляли, і автомобіль я приганяв до Маріуполя. Об’їздив усі ці краї», – каже лікар.

Як багато інших добровольців, Юрій потрапив до ПДМШ, зареєструвавшись онлайн після того, як почув відгукив про добровольчий шпиталь.

«Мій колега їздив туди, розповів мені, що є така організація, і є можливість, не звільняючись з роботи, поїхати на місяць попрацювати хірургом. Бо тут райони густонаселені, а лікарів не вистачає».

За його словами, у Попаснянській ЦРЛ 20 хірургічних ліжок, а з хірургів наразі є лише він і головний лікар Олександр Ковальчук, на якому лежить ще й адміністративне навантаження.

«Тобто практично я один працюю зараз. Військовий хірург ще допомагає. Ми разом працюємо, не розділяємо пацієнтів. Адже він теж один, і йому так само потрібна допомога».

Хірург з Волині добре відгукується про операційну в попаснянській лікарні, назвавши її «досить пристойною».

«Ремонт зроблений. Помаленьку гроші якісь приходять. Але бракує спеціалістів – не хочуть лікарі їхати сюди. Тут стріляють – 800 метрів від фронту. Кожного вечора щось бахає. Люди до цього звикли, але спеціалістів сюди щось не тягне» – зізнається лікар.