Коли герої не помирають: сьогодні 67 років з дня народження Маркіяна Бурака

12 Січня 2018, 12:34
5348

Сьогодні 67 років з дня народження Маркіяна Бурака – вчителя-героя, який ціною власного життя врятував трьох своїх учнів.

Про це пишуть на сторінках видання «Знамениті і пам'ятні дати Ківерцівщини».

Маркіян Омельянович Бурак народився 12 січня 1951 року у місті Івано-Франківську в сім'ї службовця (батько був начальником ремонтно-будівельної контори міськхарчоторгу). Після закінчення школи у 1967 році, працював столяром на меблевій фабриці у рідному місті. 

Любов до дітей покликала у Львівський інститут фізкультури, куди вступив на педагогічний факультет у 1968 році. Здобувши у 1972 році спеціальність викладача фізкультури і спорту, за направленням прибув на Волинь. Працював 4 роки вчителем фізкультури у Колківській школі Маневицького району, потім – у Ківерцівській СШ №4, Суській СШ Ківерцівського району. 


 

15 останніх років вчителював у Муравищенській СШ цього ж району. Навчаючись у вузі, був членом збірної команди лижного двоборства «Буревісник» Львівської області. Неодноразово виступав за збірну РС «Буревісник». Мав ґрунтовну фахову підготовку. Був учасником усіх зльотів, районних змагань, а в багатьох випадках – й ініціатором їх проведення. 

Надзвичайно скромний, чуйний до чужого горя, щирий, працелюбний, доброзичливий. Незважаючи на те, що виріс у місті, вмів робити будь-яку роботу, в тому числі й сільську. Треба щось зробити для району чи для школи – не було проблем. Безвідмовно допомагав усім, хто потребував допомоги – косив, орав, будував. Через те, мабуть, і мав багато друзів. 16 лютого 1998 році після тижневої хвороби вийшов на роботу, хоч лікарі і знайомі не радили цього робити, бо ще не зовсім одужав. Але сказав, що піде в школу, потім ще збирався щось допомогти сусідам. 


 

Мав в цей день один урок. Але його уже не судилось провести... Ледве почалася велика перерва, четверо учнів (два – з п'ятого класу і два – з дев'ятого) вирішили піти до водойми, яка знаходиться неподалік від школи (на віддалі приблизно 350 метрів). Чому там опинилися діти? Зі слів учнів, комусь прийшла ідея «випробувати» лід. І тільки-но Ришкевич Дмитро (який загинув) ступив кілька кроків, як провалився. Інші діти хотіли його витягнути з води, але берег високий, крутий і було слизько, тому всі опинилися у воді.

На їх крик першим прибіг Маркіян Омелянович. Не задумуючись, кинувся у воду. Вдалося врятувати трьох... На цей час прибігла вчителька Ніща Л. І., голова профкому школи, яка по дорозі висмикнула якусь палицю. Зайшовши, скільки можна, у воду (плавати не вміє), намагалася допомогти. Кажуть, що вчитель в цей час винирнув ще раз і хотів якось виштовхнути хлопчика, дотягнутися до простягнутої палиці, але не вистачило сил – обоє раптом  пішли під лід. В цей час принесли драбину, та було вже пізно. Більше на поверхні води не з'явилися. ...Зробили пліт і ще до приїзду водолазів підняли тіла.


 

Маркіян Омелянович не мав своїх дітей, всі школярі були йому як рідні, а для Ришкевича Дмитра став, як висловився хтось на траурному мітингу, другим, названим батьком у потойбічному світі. Поруч дві могили, де вчитель і учень спочивають вічним сном. За мужність і самовідданість у виявлені при рятуванні дітей Маркіян Бурак Указом Президента України посмертно нагородженний орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вулиця у місті Ківерці, де він проживав, носить його ім’я. Таких сміливих людей у нашому районі, мабуть, більше і нема. Світлий образ Маркіяна Бурака не згасає з роками, а нестерпний біль втрати не полишає серця тих, хто знав цю добродушну людину. Він міг би йти на заслужений відпочинок. Та не судилося… 

2

1

1


 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39