У Жидичині на Водохреще справжній аншлаг

- Тату-у-у-у, ну холодно ж! 

Поки тато, щасливий, що зайшов у хрещенську воду разом із сином, кутав його в халати і вів у тепле місце, малий ревів що є сили. А вже за кілька хвилин, рум’яний і тепло вбраний, наминав бутерброди за дві щоки)), – пише Волинь24.

У Жидичині цьогоріч на Водохреще – справжній аншлаг: черги машин, тьма людей, безкінечна вервечка з бажаючих зануритися у холодну річку. Кого тільки тут не зустрінеш. Серед сміливців - і волинські віпи (як скажімо одіозний екс-начальник луцької міліції Ігор Муковоз, замгубернатора Світлана Мишковець чи головний «порошенківець» Волині Роман Романюк), і діти, і сивочолі. 

У теплій дублянці спостерігав за дійством екс-голова облради Анатолій Грицюк. Він, до речі, з місцевих. Каже, цього року ризикувати не став. А торік – і «сам там був». 

Більшість із тих, хто прибув на дійство у Жидичин – лучани. Мода на жидичинське Водохреще набирає обертів. 

Моду на купання запровадили вісім років тому

Але починали, як завше, МОЛИТВОЮ. Ще звечора 18 січня у Жидичинському монастирі провели водохресний молебень. 

- Уже вісім років ми маємо таку традицію, а почалася вона з банальної ідеї самої братії скупатися на Водохреще, перевірити самих себе. А біля братії завжди є знайомі та друзі, які й собі зголосилися. Того першого разу було тільки п’ятеро чужих, я маю на увазі немісцевих. А зараз – гляньте скільки люду! – каже настоятель Жидичинського монастиря о. Костянтин Марченко.

Хвилину тому він закінчив освячувати воду, набрану у величезні чани – і сотні людей почали черпати її у пляшечки та баночки. 

Процес освячення води, зазначає священик, починається ще звечора 18 січня. В надвечірню пору відбувається богослужіння, і освячується вода. 19 січня – вранішня служба, після якої у супроводі дзвонів, в які б’ють з монастирської дзвіниці, хресним ходом люди йдуть до річки. Молитва, освячення води і – на березі стартує справжній водохресний фестиваль.

Часто люди окунаються і цим хизуються

Те, що не кожен сюди приходить із усвідомленням духовної суті водохресного дійства, - без сумніву. 

- Я й сам над цим не раз думав, - каже Костянтин Марченко. – Будь яку добру справу деколи сатана пробує повернути не в той бік. Часто люди думають, що вони будуть жити собі, як хочуть, робити, що хочуть, потім окунуться – і тим навіть хизуються. Насправді, чому церква не проти цього купання? Тому що колись, ще у старозавітні часи був чин омовіння, якби хрещення. Що це означало? Людина усвідомлювала, що живе не так. Вона занурювалася у воду і тим декларувала, що вона буде намагатися жити по-іншому. А коли люди просто умиваються і думають, що це додає їм якоїсь честі – не додає! 

Щоб не хворіти

- Я минулого року спробувала, то весь рік не хворіла! І вирішила, що треба ще раз, – щебетала «на диктофон» 12-річна Настя Смик із Луцька за хвилину до того, як піти у крижану воду. 

Уперше, розказує, пірнати було трохи страшно, але йшла з татом, тому була підтримка. 

Дівчинка цього року пірнала не сама, а з подругою та однокласницею – 11-річною Валерією Подих. 

У шапочках, в купальниках, в халатах та резинових капцях діти сміливо рушили до води. І на раз-два, тримаючись за руки, - з головою у річку! Кажуть, ради такого можна і школу пропустити.

Недаремно кажуть, що водохресна вода цілюща. Що точно вона дає, так це неабияку віру в те, що ти зміцнів і відчуття радості від життя. Що це треба для того, що рік прожити, як годиться: у відмінному духовному та фізичному здоров’ї?

Купили однакові вишиванки

Серед численного люду, який цього дня купався в Жидичині – чимало віпів. 

Традиційно пірнає у водохресну воду керівник партії «Солідарність» Роман Романюк, з ним – чимало колег з партосередку. Вже звично зустріти на Водохреще тут і колишнього керівника луцької поліції, а нині члена міськвиконкому Ігоря Муковоза. Тут, але не купається, депутат Луцькради від РПЛ Аркадій Соломатін. 

У веселій жіночій компанії помічаю й заступника голови Волинської облдержадміністрації Світлану Мишковець. Як виявилося, вона на Водохреще купається вдруге. Перший раз спробувала окунутися у крижану воду (і саме в Жидичині) торік.

«Мене дівчата підбили (киває на директорку Луцького центру для сім'ї, дітей та молоді Ліну Галан). Мене доця запитує: «Мам, не страшно?». Взагалі то страшно. Але то було тоді. А вже зараз, і сьогодні вранці, і напередодні, якесь таке прийшло усвідомлення, що це щось особливо. Ти заходиш туди, а виходиш зовсім іншим. Туди було холодно, назад – ні», - ділиться враженнями Світлана Мишковець. 

Що цікаво: у їхній родині купатися на Водохреще ризикує тільки вона. Чоловік Світлани Мишковець (директор луцької гімназії №4 Олександр Мишковець) поки у крижану воду разом з дружиною не пірнав. 

«Ми серйозно готувалися. Поїхали в «Едельвіку», всім купили однакові сорочки і навіть хустини. Шкода, що ви пропустили!» - каже заступниця губернатора. 

І наливки, і кулеші, і цілі столи з бутербродами

До місця купання довго трималася черга. Хто у вишиванках, хто в білих сорочках, хто майже голяка. Тільки й чути на березі: «Ух! Ух!», «Ех, ех!»..

- Валєра, покажи клас! – гукають до Валєри, поки той позує на камеру.

- Кричіть: «Аа-а-а!», так легше, - радить розпашілий мужчина спантеличеним жінкам, які обережно до води підступали.

- Ану розійдіться: кум Порошенка йде! Дайте йому дорогу! – жартує з берега міцний чолов’яга, знімаючи на телефон, як кум у вишиванці намагається дістатися води через натовп. 

Нічого не бракувало: музики розпиналися, рятувальники частували чаєм аж дим ішов, у великому чані кипів куліш. Народ прибував і прибував. Одні роздягалися, інші вже пригощалися, принесеними з дому смаколиками, ще інші смажили шашлики на всю «братію»...

Весело. Жваво. Тепло! 

Бо якщо ще під час освячення води було холодно від пронизливого вітру, то у розпал купання де й поділося відчуття холоду. Люди гріли щирими усмішками і радісним: «Христом хрестився!» на кожному кроці. 

***

- Багато до вас людей зі скаргами зверталося? – цікавлюся на виході у медиків, які зі старенької санітарної машини жидичинської амбулаторії чатують, аби не трапилося чогось із кимось.

- Ні, слава Богові. Тільки один чоловік лоба розбив трохи, впав, то приходив. А так все добре, - відповідають фельдшерки. - То ж Водохреще! Тут всі здорові мають бути. На цілий рік!

1