Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Молитовний будинок у селі Човниця
Молитовний будинок у селі Човниця

Як уродженець Ківерцівщини став батьком баптистського руху на Волині

08:00 25.12.2017

У селі Човниця Ківерцівського району діє один з найдавніших на Волині протестантських храмів.

Рухаючись у напрямку села Човниця можна помітити табличку-вказівник, яка нагадує, що там була розташована садиба всесвітньовідомого математика Михайла Кравчука. Історія цього чоловіка, який долучився до створення першого комп'ютера, а згодом був засланий у Колиму знана багатьом.. А ось про долю його рідні, що долучилась до створення давнього протестантського осередку на Волині в широкому загалі практично не згадують.

Уродженець села Хопнів Ківерцівського району Федір Каплун мав тісні стосунки з німецькими колоністами-менонітами. Працював на цих людей і вони йому подарували Євангеліє. Під його впливом він змінив свої погляди, хоча був до того, православним і .... почав проповідувати.

Вже згодом він повпливає на свого сусіда Михайла Ратушного, а той також прийме протестантські погляди. Ратушний, в свою чергу, повпливає на Івана Рябошапка.

У 1877 році Іван Рябошапко проводив проповіді на Волині й хрестив людей.

Федір Каплун – батько баптистського руху на Волині

Федір Каплун народився у 1895 році в селі Хопнів. Він був добрим господарником, але в пошуках заробітку, для того, щоб прогодувати свою сім'ю він став емігрантом, поїхав у Сполучені Штати Америки.

У США він зустрівся з тими баптистами, попередники яких ще у XVII столітті переселилися в Америку. Там він переймає їхні позиції, приймає в дорослому віці хрещення, а в 1916 році проходить відповідне навчання.

У 1921 році він повертається назад на Ківерцівщину в рідне село Хопнів, де проповідує свої переконання.

На той час тут вже були перші баптистські сім'ї, які відвідували служіння. Коли вони почули, що приїхав Федір Каплун, декілька десятків людей прийняли хрещення.

Він привіз з Америки багато літератури українською мовою і, коли збирались сільські вечорниці, то навчав людей читати. Там він зустрічається зі своїми давніми знайомими, зі своїми друзями, веде з ними спілкуваннями, за чаєм вони разом читають Біблію.

У 1922 році тут сформувалася громада баптистів. Проте на цей час ця земля була під Польщею, тож офіційно його зареєстрували вже в 1923 році.

Про Федора Каплуна в його особистих справах зазначається 55 різних волинських сіл, які він відвідав за 19 років, проповідуючи Біблію.

Син Федора Каплуна Фелікс Каплун був одним з найбільших меценатів для євангельської общини на Волині.

Він також поїхав на заробітки в Америку, прийняв там хрещення і вступив в місійну школу Вільгельма Фетлера, яка на той час готувала місіонерів по всьому світу.

«Я зрозумів, що моє покликання – не тільки бути віруючою людиною, а й працівником Божим», – сказав він одного разу Вільгельму Фетлеру.

У 1921 році він повертається в Хопнів місіонером. Проживаючи в Хопневі, він зустрічається з сім'ями, які на той час вже відвідували німецьку баптистську церкву.

Історія говорить про те, що дружиною Фелікса Каплуна була німкеня. Вони одружились в баптистсько-німецькій церкві, однак в часи Радянського Союзу були вимушені виїхати до Західної Європи.

Вплив сім'ї Кравчуків на духовне й наукове життя Волині

Житель села Човниця Олександр Кравчук почув про Федора Каплуна й покликав його у Човницю для того, щоб той проповідував Євангеліє і в цьому селі.

«Ця спілка, Федір Каплун і Олександр Кравчук, народила в Човниці осередок баптизму. Він став центром місійної праці, з якого по всій Волині пішло розповсюдження баптистських церков», – пояснює експерт з історії церкви та реформаційних процесів в Україні, викладач Українського гуманітарного інституту Віталій Нероба.

Однак у Човниці була громада віруючих ще до Олександра Кравчука й Федора Каплуна, яка існувала завдяки батьку Олександра Кравчука, Йосипа.

Йосип Кравчук був чоловіком заможнім, мав 25 соток землі, добре на ній працював. Одного разу він спродав весь свій набуток, перевдягнувся незвично для села, пройшовся по селу і люди з нього стали насміхатися.

Коли його не зрозуміли, в нього залишилася образа.

«Все я йду назад до Луцька і більше до вас не повернусь», – сказав він у відповідь на образу.

У такому емоційному стані він повертається в Луцьк, де йому дарують Біблію. Коли він читає Біблію, то проходить переосмислення, що до цього часу не так жив. З цією думкою він повертається назад у Човницю.

Уже Федір Каплун, через майже 30 років, з сином Йосипа Олександром Кравчуком офіційно зареєстровує баптистську громаду.

У Йосипа Кравчука був племінник Михайло. Це відомий академік, який був репресований радянською владою. В 50-х роках після смерті Сталіна його реноме відновилось.

Старожили Човниці й науковці запевняють: сім'я Кравчуків мала не тільки серйозний вплив на духовний стан цієї території, вона мала на багато ширший вплив у контексті науки.

Пастора з сім'єю виселили, а молитовний будинок вистояв

У 1826 році в Човниці збудували баптистський храм, на який пішло 100 тисяч польських злотих. На той час це була досить велика сума. Цікаво й те, що, за деякими свідченнями, храм звели за проектом польського архітектора.

Ближче до 1850-го року церква нараховувала до 600 членів.

А вже в 1922 році тут зародилась п'ятдесятницька церква. Саме в цій церкві перебував один з відомих волинських п'ятдесятників, пастор Іван Дуб-Золотарьов.

Він був офіцером царської армії, а згодом втікаючи від більшовиків, опинився у Польщі, пізніше – на Волині. Там же став баптистом й одружився із вдовою з родини Кравчуків.

Опісля доля закидає Зуб-Золотарьова в Аргентину, де він очолював церкву й видавав журнал.

Коли під час Другої Світової війни прийшла німецька влада, проводилися зустрічі, всім євангельським баптистам надавали посвідчення.

У 1943 році з приходом Радянського союзу пастора церкви Зіновія Терпелюка на 10 років вислали в Сибір. Влада тиснула на служителів і старалися знищити цей молитовний будинок.

«Якщо вийти, то складається враження, що молитовний будинок стоїть на пагорбі. Колись тут була рівна ділянка поля, на якому росли липи й дуби. Коли прийшли совєти для того, щоб молитовний будинок обрушився, вони почали тут кар'єрні роботи. Тепер здається, що молитовний будинок стоїть на висоті», – розповідає теперішній пастор церкви Андрій Гонтар.

Виявляється, насправді раніше це була площа. Від кар'єрних робіт, які проводили навмисне, утворилися ями. Для того, щоб в зимовий перід не збиралася громада, представники радянської влади звозили з полів скирти і спеціально ставили, щоб в молитовному домі не палилось. Але навіть, коли був більш ніж двадцятиградусний мороз, богослужіння всеодно проводилось.

Під час війни, коли горіли цілі села, люди шукали в молитовному будинку захисту. Але був такий період, коли з молитовного будинку постійно вибивали вікна, за один місяць збирався цілий ящик скла.

Тодішній пастор за рішенням братерської ради пішов до місцевого сільського голови. Сільський голова зібрав всіх односельчан і звідтоді жодне скло не було вибите.

Приблизно в 60-х роках проходив ураган, через який познімало дахи будинків, але молитовний будинок вистояв.

У той час радянська влада забирала чимало молитовних будинків, але в Човниці, попри всілякі намагання й виселення пастора з сім'єю, цей молитовний будинок ні при одній владі не забрали.

Нині паства тих, хто регулярно відвідує молитовний будинок, налічує близько 60 членів.

Антоніна АНДРІЙЧУК

Коментарі
22 січня
Сьогодні
Вчора
20.01.2018
19.01.2018
18.01.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин