Гути з Кульчина колядують із раритетною звіздою
-
-
>
-
>
-
>
1618
Загальновідому істину, що Різдво – то сімейне свято, вирішили на практиці втілити у реальність члени дружньої та численної родини Гутів із села Кульчин Ківерцівського району. Уже другий рік поспіль ця сім’я створює прекрасний аматорський вертеп, який поєднує три покоління, і тішить колядками друзів та рідних.
"Цього року ми мали скорочену програму, – сміючись, розповідає учасниця різдвяного дійства по-кульчинськи Олена Березовська. – Мороз вніс трохи свої корективи, і порівняно з минулим колядуванням, це видалося скромнішим. Скажу по секрету, що торік, коли додому повернулися, помітила, що в мене аж чобіт порвався!"
Олена – одна із п’яти дітей тепер уже пенсіонерів, а колись – працівників сільської кіномережі Олексія та Ольги Гутів. Хоч і не називає себе натхненницею родинного вертепу, але з численних захоплень цієї жінки помітно, що вона як ніхто підходить на роль «диригента», який у сім’ї вміло задає тон, зберігає та примножує українські традиції. В обласному центрі жінка організувала спілку народних майстрів «Рукотвори Волині». Вона сама вміє виготовляти цікаві іграшки, тому й прагне об’єднати навколо себе людей, які мають таке ж захоплення. Хоча має уже дорослого сина, береже та надзвичайно цінує вироби, які колись ще їй, школярці, власноруч виготовила вже покійна бабуся. Унікальний український народний костюм, який показує Олена, – один із таких цінних екземплярів.
Якби зібрати в один колектив усіх онуків, дітей, зятів, невісток Гутів, то кількість артистів легко перевищила б уже два десятки. Приєдналися до них і родини двоюрідних сестер: Гуменюків, Соколюків та Кушнірчуків. Їхній вертеп – різновіковий. Найстаршим учасникам – батькові Олексію Никодимовичу та матері Ользі Микитівні – по 66 років, а наймолодшій співачці Владочці Гуменюк виповнилося всього три. Усі, хто бажає порадувати друзів та сусідів колядками, готується відповідально та старанно. Навіть одяг намагаються підібрати відповідний. Тільки з кожухами, зізнається Олена, тепер проблема. А от барвистих хусток у гардеробі вистачить на всіх!
Особлива гордість родинного колективу – звізда. Її ще школярем виготовив син Гутів, монах Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря Агапіт. Сам хлопець не зміг взяти участь у святковому дійстві, бо графік служб у монастирі на Різдво досить щільний. Тож плід колись непростої школярської праці немов нагадував про ще одного потенційного учасника вертепу. Незважаючи на свій поважний вік, цей атрибут добре зберігся і готовий ще багато років очолювати креативний родинний колектив.
Олена зізнається, що для колядування не обирають складних пісень, бо, зважаючи на відстань від батьківської хати (а живуть діти із сім’ями в Луцьку) і рід занять кожного з учасників дійства, досить важко зібрати усіх разом, аби порепетирувати. Брат Микола працює охоронцем, сестра Ірина трудиться на водоканалі, молодша Тетяна – у торговому домі «Аванта». Тому покладаються на природне відчуття пісні і дружню атмосферу, яка допомагає та сприяє виступам.
"Коли ми заходимо до хати, то часто люди думають, що ми від церкви колядуємо. Навіть доводиться відмовляти, якщо дають якісь великі суми грошей. Ми ж не заради цього ходимо. Дуже хочеться, аби традиції такого масового колядування не загубилася, аби покоління поколінню передавало не тільки самі пісні, а й неповторну атмосферу різдвяних свят".
Ірина ЯКОВЛЕВА
Плашка
Найстаршим учасникам по 66 років, а наймолодшій співачці – всього три
