Для відкликання Томосу немає підстав, як би цього не прагнули у Кремлі, – ПЦУ

06 Квітня 2019, 12:57
1245

Прес-служба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ) опублікувала коментар з приводу заяви Синоду Московського Патріархату в Україні.

Нагадаємо, 3 квітня Священний синод УПЦ (МП) назвав надання Томосу помилкою, яка завдала чималої шкоди українському православ’ю, та закликав Патріарха Варфоломія відкликати документ.

Офіційну реакцію ПЦУ на цю заяву

У зв’язку з поширеною у ЗМІ заявою Синоду Московського Патріархату в Україні вважаємо за необхідне зазначити, що текст заяви містить неправду та маніпуляції, вочевидь, покликані заплутати читачів, які недостатньо обізнані з реальним станом справ у церковному середовищі України та світу.

Насправді ж:

Патріарший та Синодальний Томос про автокефалію долає церковне розділення в Україні. Підтверджено це тим, що на Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. розділені гілки створили єдину автокефальну Помісну Українську Православну Церкву. На сьогодні вже понад 500 релігійних громад від Московського Патріархату виявили добровільне бажання долучитися і цей процес триває. Те, що більшість ієрархів Московського Патріархату в Україні дотепер ще не виявили бажання приєднатися до цього процесу свідчить лише про небажання чи неготовність цих ієрархів, а не про, начебто, помилковість самого процесу.

Московський Патріархат в Україні не є тут Помісною Церквою, а є частиною Російської Православної Церкви. Надання ж Томосу про автокефалію – це пряме і цілком канонічне право Вселенського Патріархату. Завдяки реалізації цього права через Томос Вселенського Патріарха було проголошено і утверджено  автокефалію переважної більшості Помісних Церков (10 з 15-ти).

Те, що сприйняття (рецепції) рішення надати Православній Церкві України Патріарший та Синодальний Томос про автокефалію в повній мірі ще не відбулося, аж ніяк не означає, що цього не станеться взагалі. Говорити про принципову неможливість визнання Помісної Української Православної Церкви з боку інших Православних Церков немає ніяких підстав. А очікувати цілковитої рецепції лише через 3 місяці після проголошення Томосу дещо недоречно. Тим більше робити це представникам Російської Православної Церкви, яка сама очікувала на своє визнання 141 рік (1692 місяці!).

Представники Московського Патріархату подають позиції деяких Помісних Церков, як підтримку власного бачення ситуації. Однак приміром, Кіпрська Православна Церква у своїй позиції по українському питанню вказує, що для досягнення певного результату потрібен час і лише якщо згодом остаточну єдність здобути не вдасться, то в такому разі Кіпрська Православна Церква звернеться до Його Всесвятості Вселенського Патріарха, щоб він, згідно своїх виняткових повноважень, скликав Всеправославний собор або зібрання Предстоятелів Помісних Церков для вирішення ситуації. Того факту, що в своїй заяві Синод Кіпрської Церкви висловлює незгоду з рішеннями і позицією РПЦ (разом з її складовою в Україні), ієрархи Московського Патріархату, чомусь, впритул не помічають.

Намагання називати історичну та канонічну аргументацію рішень Константинопольської Матері-Церкви «безпідставною, штучною, надуманою та такою, що суперечить Церковним канонам» є необґрунтованим, адже окрім порожніх епітетів ніяких аргументів для цього авторами звернення не наводиться.

Єднання і примирення – це благо, а той хто їм сприяє – чинить добро. Константинопольський Патріархат значно посприяв об’єднанню українського Православ’я.  Натомість Московський Патріархат в Україні за майже 30 років лише перешкоджав досягненню і церковної єдності, і визнанню автокефалії.

Церковну єдність порушує той, хто в односторонньому порядку розриває Євхаристійне спілкування з не догматичних причин. Саме це зробила РПЦ та її українська Митрополія.

Для відкликання Патріаршого та Синодального Томосу про автокефалію Православної Церкви України немає жодних підстав, як би цього не прагнули у Кремлі і не ретранслював такі думки Московський Патріархат в Україні.

Як випливає з доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини, стаття 18(3) Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказує, що національна безпека не є допустимою підставою для обмеження свободи релігії або переконань. Однак обмеження допуску представників Московського Патріархату до військових частин та об’єктів аж ніяк не є обмеженням у праві сповідувати християнство чи висловлювати свої переконання. Скарги на не допуск до військових об’єктів від структури, яка жодного разу офіційно не визнала та не засудила російську агресію, що вже 5 років знекровлює Україну,  викликають лише сумний подив.

Певні проросійські ЗМІ інформують про конфлікти, пов’язані з переходом громад, проте, є очевидним, що це не масові, а штучно створені конфлікти Російською Церквою в Україні.

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній неодноразово наголошував, що об’єднання Українського Православ’я повинно відбуватися мирно, без насильства, на Євангельських засадах любові. Події останніх місяців засвідчили, що рішення про перехід до єдиної Помісної Української Православної Церкви ухвалюються абсолютною більшістю голосів вірян, а сам процес церковного об’єднання є мирним і реалізовується згідно чинного українського законодавства.

Коментарі
07 Квітня 2019, 01:16
У ПЦУ нікому служити. У храмах дефіцит кліриків.<br/>«Благаємо — шукайте по селах чоловіків, які гідні служити Господу Богу в Святій Церкві. Чоловіки, хто може прийняти на себе тягар священства, — прийміть заради майбутнього Ваших дітей, нашої Церкви і держави», — написав митрополит ПЦУ Данило (Ковальчук) у Facebook.<br/><br/>Єпископ ПЦУ Паїсій Кухарчук стверджує, що відсутність духовної освіти — не проблема: для всіх бажаючих відкриють спеціалізовані курси.<br/><br/>Труднощі спостерігаються і з переходом релігійних громад. Щоб залучити нову паству, оголосили про пом’якшення правил відвідування, які, однак, прямо порушують усталені канони. Відтепер у храмах ПЦУ можна буде перебувати в головному уборі, шортах і міні-спідниці. Вони називають це демократичними змінами. Проте всі інші їхні методи з демократією ніяк не в’яжуться. Вони обіцяли мирний і добровільний перехід, але на ділі застосували весь арсенал брудних технологій.<br/><br/>Щоб підштовхнути міграцію з одного патріархату в інший, влада підключила адміністративно-силову вертикаль. Парафіям погрожували перевіркою ліцензій, інвентаризацією святинь. Дійшло до абсурду: чиновники вигадали генетичну експертизу святих мощів. Священнослужителям телефонували слідчі СБУ, влаштовували їм прискіпливі допити. Спецслужби настільки захопилися, що в київському аеропорту в єпископа УПЦ Гедеона вилучили паспорт і видворили з країни.<br/><br/>Окрім цього, ще й ухвалили закон про примусове перейменування УПЦ, а також про підпорядкованість релігійних громад. Документ, за задумом авторів, нібито мав створити правові рамки для зміни церкви. В реальності «безконфліктний перехід» обертається рейдерськими захопленнями за участю радикальних націоналістів, побиттям настоятелів і прихожан. На очах у бездіяльних правоохоронців людей буквально викидають із храмів.<br/><br/>Дійшло до того, що на церемонії отримання Томосу, поряд з офіційною державною делегацією вищих посадових осіб, були присутні дніпропетровський кримінальний авторитет Олександр Петровський на прізвисько Нарік, а також ватажок нацистського угруповання С-14 Євген Карась. Чи варто дивуватися описаним вище методам церковного транзиту?<br/><br/>А новий голова ПЦУ Єпіфаній перетворився на штатного пропагандиста Петра Олексійовича: то поставив гаранта в один ряд з Володимиром Великим, то пообіцяв зробити церкву духовною основою євроатлантичної інтеграції.<br/><br/>«Прихильники ПЦУ неодноразово оголошували процес утворення нової церкви питанням історичної важливості, релігійним реформуванням, національною величчю і духовним суверенітетом. Все це виявилося ширмою, що приховує справжні наміри президентської кліки — втягнути народ у чергове протистояння, провести нову розділову лінію, розпалити церковну ворожнечу і отримати електоральні дивіденди. Віряни відмовляються бути причетними до цього. Своєю мудрою позицією вони ще раз підтверджують — народ проти втручання держави в церковні справи. Високі цілі і благі наміри не виправдовують порушення божих і людських законів», — так лідер «РОЗУМНОЇ СИЛИ» Олександр Соловйов прокоментував остаточно провалену президентську задумку нав’язати українцям Томос.<br/><br/>Такий безславний підсумок «грандіозної історичної події» в духовному житті України. Тому що неприпустимо використовувати Томос як агітаційної прокламації. Адже ігнорування позиції переважної більшості православних, нехтування свободою совісті та віросповідання, як і інші капості, суперечать православним догмам любові, милосердя та смирення.<br/><br/>Релігія не повинна бути інструментом в руках можновладців, вона має виступати джерелом милосердя і засобом примирення. Політиці не місце в храмі, бо це є будинок Бога.<br/><br/>«Я прагну зупинити конфесійний конфлікт і гоніння вірян. Досить з нас культурних баталій і релігійних чвар, — підкреслив Соловйов. — Питання вибору віри — особиста справа кожного, і держава не має права сюди втручатися. Церква — не пропагандистський майданчик, а сакральне місце для проповіді та молитви. Релігія не повинна бути інструментом в руках можновладців, вона має виступати джерелом милосердя і засобом примирення. Політиці не місце в храмі, бо це є будинок Бога».
Коментар
26/04/2024 Четвер
25.04.2024