Ківерці: вшанували Небесну сотню
-
-
>
-
>
-
>
4415
«Василь часто бував у Ківерцях, бо у нього була тут дівчина. Як вона себе зараз почуває ? Він хотів посадити сад, збудувати будинок…» - Брат Василя Мойсея.
Рівно 3 роки тому цього дня на Майдані відбувалися найзапекліші події Революції Гідності. Вся Україна вшановує Небесну сотню. Пам’ятні заходи не оминули й Ківерці.
Багато небайдужого люду з Ківерців і району зібралося у Будинку Культури, аби вкотре віддати шану тим, хто захищав шану, честь і гідність на Майдані. Організатори і учасники заходу зі сцени передали невимовний біль і смуток своїми піснями і виступами. Кожен знову пройнявся жалем, коли театрально передали всі жахливі події тих часів.
Жалобний концерт завершився хвилиною мовчання під урочисте виконання «Плине кача». І вже ніхто не стримував сліз.
Опісля присутні рушили громадською ходою до пам’ятника Небесній сотні.
Біля пам’ятника священики відслужили панахиду. Скорботною тугою звучали слова за упокій душ полеглих хлопців.
Настоятель Ківерцівського благочиння Української Православної Церкви Київського Патріархату Іоан Семенюк подякував усім за присутність, висловив співчуття тим, хто ще раз пережив біль втрати і закликав простягнути руку любові, милосердя і доброти.
«Ми завжди гордимося, що ми є ківерчани. Але знову питання до нас. Чи зробили ми якісь висновки, з того що прожили ми 3 роки тому, чи ми поцікавились як живуть матері цих героїв, що ми зробили для того, щоби сльози матерів, сльози скорботи помінялися на сльози радості ?», - зазначив священик.
«Нехай Господь поселить у свою Небесну оселю душі всіх тих воїнів, які сьогодні проливають свою кров. Тому що сьогодні з Авдіївки дзвонили й знову троє хлопців, яких я знав вже нема. Це ваші діти можуть бути», - додав він.
На вшануванні був присутній і брат загиблого на Майдані Василя Мойсея Роман Мойсей.
Він розповів, що у їхній сім’ї було троє дітей. Мати була на заробітках в Італії. Коли вона після 8 років приїжджає додому, вона його не зустрічає вдома, а зустрічає з Києва в гробу. Мама старалася, робила, працювала там 8 років і мала надію, що найменший син буде за нею доглядати.
«Ви розумієте, що зараз відчуває мама ? Зараз вона приїхала на ці жалобні дні, але так сталося, що потрапила в лікарню. Їй зробили операцію, а сьогодні вона відпросилася в лікаря і біжить на меморіал, щоб помолитися і ще більше поплакати, бо ми їй не даємо плакати і стримуємо.» - зі сльозами на очах говорить Роман.
Коли Василь в останній раз їхав на Майдан у брата запитали чи не боїться він за нього, а він відповів, що ні, оскільки Василь вже не вперше там.
«Сьогодні я сідав в машину і грає пісня «Поїдь же братику до дівчини, що живе з того боку». Василь часто бував у Ківерцях, бо у нього була тут дівчина. Як вона себе зараз почуває ? Він хотів посадити сад, збудувати будинок. Він був хазяйновитим хлопцем. Все у нього було чисто, по поличках складено. Ми не думали, що будуть вбивати. Та ми вже озброєні їхньою підтримкою, силою і відвагою. Все залежить від нас. Зрозумійте, що хтось зараз десь плаче, в когось загинув син, який вже не прийде, не поцілує, не догляне на старості, і кохана дівчина не почує від нього слова люблю»,- з болем і надією підсумував брат Василя.
Ці дні важкі для кожного українця, але головне – пам’ятати, аби подвиги цих хлопців назавжди залишилися в наших серцях.
Антоніна АНДРІЙЧУК
