«Стара влада розвалила економіку. Наша команда йде піднімати Україну!», – кандидат у депутати Луцької районної ради Олександр Ходорчук
-
-
>
-
>
-
>
1963
– Олександре Степановичу, розкажіть, звідки Ви родом, хто за фахом?
– Я народився в Дідичах 16 травня 1964 року. У селі здобув неповну середню освіту та вступив до Рівненського МПТУ-10, де отримав спеціальність електромонтера. За фахом рік пропрацював на «Рівнеазоті». Потім була армія. А після служби влаштувався на Рівненський завод високовольтної апаратури. 32 роки відпрацював на підприємстві, пройшовши шлях від електромонтера до головного енергетика заводу. Однак, коли його власниками стали росіяни, то почали нахабно розкрадали підприємство. Створили такі нестерпні умови роботи, що із трьох тисяч працівників залишилося всього 500. І ми разом із колегами-однодумцями теж зрозуміли: перспективи тут нема.
– Яку посаду обіймаєте зараз?
– Працюю на Ківерцівщині у ФОП Дейна. Наша фірма спеціалізується на виробництві сільгосппродукції. Як заступник директора відповідаю за ремонт обладнання, впровадження нових технологій. Та оскільки вболіваю за розвиток підприємства, то роблю все для нашого процвітання у виробництві, економіці, налагодженні нових зв’язків.
Не хочу хвалитися, але за ті чотири роки, скільки тут труджуся, ми отримали дуже хороші результати.
– Кажуть, за кожним успішним чоловіком стоїть надійний тил – сім’я. Погоджуєтеся?
– Так, я пишаюся своєю сім’єю – дружиною та двома дітками. Старший мій син уже сам на себе заробляє. Молодший іще ходить до школи. Дружина все життя працює в дитсадку вихователькою. І вони справді є моїм надійним тилом.
– Ви балотуєтеся в депутати Луцької районної ради. А загалом у політиці давно?
– Політичними процесами у країні цікавився завжди. Весь цей час боліло серце за те, що після розвалу Союзу Україна все більше котиться у прірву: ні колгоспів, ні промислових підприємств, ні, відповідно, робочих місць. І ось зараз я зрозумів: уже не можу просто спостерігати за процесами. Хочу і можу впливати на життя в країні. А відтак уперше в житті вирішив балотуватися в депутати. Я приглядався до різних партій. Було кілька, які подобалися своєю ідеологією. Але відштовхувало, що вони гризуться між собою замість того, щоб об’єднуватися для процвітання України. Тому єдиною достойною силою на сьогодні вважаю партію «ЗА МАЙБУТНЄ». Мені імпонує її лідер – Ігор Петрович Палиця. Поділяю його бачення розбудови країни. І якщо люди проголосують за нашу команду, обіцяю виправдати їхню довіру.
