Ківерцівські марафонці бігають в пам'ять про загиблого друга-АТОвця

11 Вересня 2017, 18:49

3374

Ківерцівський марафонець Сергій Борков подолав черговий маршрут в пам'ять загиблого Маріса Камінського.

10 вересня ківерцівські марафонці взяли участь у забігу «Півмарафон Лучеськ 2017». Однак, бігали хлопці не заради розваги і навіть не заради спортивних досягнень. Силу та наснаги подолати шлях їм давав загиблий друг Маріс, у пам'ять якого спортсмени і долали важку дорогу.

Про це Район.Ківерці розповідає сам Сергій Борков.

«В мене ця ідея виникла відразу після того, як загинув наш друг Маріс. Кожен забіг, який я долаю, я присвячую йому, його дружині Яночці і донечці Самірі. Він за нас віддав життя, щоб ми жили у вільній, незалежній і соборній державі Україні. А я чим йому можу віддячити? Тільки пам'яттю про нього, молитвою і тим, що я дуже люблю – марафоном!» – розповідає спортсмен.

Тепер Сергію набагато легше долати шлях, адже зараз до нього приєднався ще один їх спільний з Марісом друг Павло Касячніков. Зізнається, що 24 серпня після забігу вишиванок, в якому вони обоє брали участь, Павло зробив собі таку саму футболку з фотографією Маріса.

«Зрозумійте! Я хочу донести до цілого світу, що поки я буду бігати і займатися спортом ця футболка завжди буде на мені, щоб усі знали, що Героїв ніколи не забувають! Маріс завжди житиме у наших серцях і пам'ять про нього буде жити вічно», – каже Сергій.

Спортсмен розповідає, що бігти марафон надзвичайно важко. Однак, він завжди знаходить сили, адже знає, що робить це в пам'ять загиблого друга.

«Коли я біг 100 кілометрів і коли сили вже були вичерпані, я глянув на футболку, на якій зображений Маріс і подумки собі говорю до нього: "Братику допомагай, бо я вже свій ліміт сили вичерпав". Пройшло кілька секунд і в мене, можна так сказати, друге дихання відкрилося, я мчав як спортивна машина, в мене перестало боліти тіло і перестало нудити.Тому що, коли залишається хвилина до довгоочікуваної мрії, дуже велика спокуса зійти з поля бою, і тоді потрібно, щоб міцний був дух і сила волі, а Маріс у нас таким був!»

Ідея долати величезні відстані через біль та втому була власне Сергія. Павло ж приєднався місяць тому, але, зізнається Сергій, має вже непогані результати.

«Як він як вчора біг Лучеськ в нього судома схопила ногу, а він все одно біг хоч було дуже важко. І тепер розумієш, що немає нічого не можливого. Все є реальним. Тільки потрібно мати дуже велике бажання от і все», – на закінчення запевняє марафонець.