Футболісти із Прилуцького розповіли про справжній командний дух

Вже чотири роки грає у футбол прилуцька команда, що народилася з... пісні.

Про це Район.Ківерці розповідає один з гравців Вадим Шостак.

Для того, щоб грати у футбол, не обов'язково мати величезний стадіон, офіційний ФК та професійного тренера. Для цього варто озброїтися дружньою командою та бажанням займатися спортом. Саме так думають хлопці з Прилуцького, які ось уже чотири роки поспіль займаються аматорським футболом.

«Команда – наша велика сім'я. В нас кожен за кожного бореться. Ми граємо до кінця. Скільки можемо сил мати –стільки сил вичерпаємо».

Цього року, 22 вересня, Аматорський футбольний клуб «Шігірюм» святкував свій четвертий день народження. Хлопці з ентузіазмом діляться кумедною історією створення свого ФК. Розповідають, що раніше команда теж брала участь у чемпіонатах з дворового футболу, однак під іншою назвою: ФК «Прилуцьке». А чотири роки тому стався курйозний випадок. Юнаки якраз їхали на черговий турнір АДФ та розслаблялися перед грою: слухали музику. І от заграв трек «Shagarom». Пісня настільки сподобалася футболістам, що вони вирішили зробити її своїм гімном, а згодим і команду на честь треку перейменували.

«Ця пісня спричинила повний хаос, бо усім "зайшла" так, що її обрали гімном команди. І в той момент Володимиру Піддубному та Дмитру Гоменчуку прийшла думка перейменувати команду. Вони змінили декілька букв назви пісні, так з "Шагаром" утворилася назва футбольного клубу "Шігірюм". Отож, саме вони стали засновниками клуба».

Як і в будь-якій команді, між юнаками бувають суперечності. Однак, вони не звикли нахабно звинувачувати одне одного. В команді існує закон: якщо хтось зробив помилку, то цьому гравцеві треба просто на неї вказати.

«Ми звикли говорити кожному гравцеві правду в очі. Не приховувати цього. Бо, якщо ми будемо закривати на це очі, то гравець не зверне уваги і наступного разу може зробити ту саму помилку».

Найяскравіші спогади залишилися у хлопців після їх участі у чемпіонатах «Чоткого паци» з міні-футболу, перший з яких відбувався влітку 2016 року. Тоді, зізнаються футболісти, команда поїхала підкорювати Київ. І підкорила! З 16 команд, що брали участь у змаганнях, шігірюмівці опинилися у топ-5.

«Ми тоді поїхали зовсім ще зелені. Ми не знали, що принесе нам столиця. Не знали, які команди нам попадуться. Ми вийшли з групи, однак потерпіли фіаско».

2

Вже наступного разу, у жовтні, на чемпіонаті «Чоткого паци» команда нічого не боялася, адже мала свої навички і вміння. Тоді, поганяти м'яча у Києві зібралися 32 команди-аматори зі всієї України. Однак, найближчими по дужу стали для шігірюмівців Львів'яни. Обидві команди настільки здружилися, що постійно підбадьорювали одне одного.

«Коли ми грали з командою Мафія, що з Києва, ці чуваки, які нас не знали, нас заводили, кричали: "Шігірюм!", співали пісню "Волинь моя". І це львів'яни! А коли вже рахунок став два один на нашу користь, хлопці зі Львова почали запускати фаєри червоного кольору. Ми настільки закохали в себе вболівальників, що всі суперники та організатори стали вигукавати назву нашої команди».

Яким би важливим не залишався футбол в житті хлопців, це всього лише їхнє хобі. У повсякденні ж шігірюмівці мають найрізноманітніші професії. Є у них і охоронці, і поліграфи, і натяжники стель, і навіть поліцейські.

Цієї осені футболісти неочікувано для всіх потерпіли поразку на чемпіонаті АДФ Волині. Однак, хлопці не здаються. Вже невдовзі, аби довести свою силу, планують поїхати на змагання в інше місто. А наступної весни юнаки збираються взяти участь у кардинально нових для себе знаганнях – «7Games», так званому «семибор'ї», куди входить сім ігор з різних видів спорту.

«Насамперед нам головне зараз не розвалитися. Щоб не було такого, що десь з кимось посварився і все: я не прийду, я не хочу і так далі... Такого не повинно бути! ».

Командний дух цих юнаків вражає. Вони готові грати і досягати успіху попри всі поразки і незгоди. Хлопці кажуть, кидати футбольну справу не збираються, і жартівливо додають: гратимуть доти, доки зможуть самостійно ходити.

«Футбол ми будемо гроти до тих пір, поки ми зможемо ходити! Буде нам по 50 років – буде турнір для вереранів! Але грати будемо!»

Великі проблеми команда має з фінансуванням. Жодної підтримки з боку влади хлопці не отримують, тому усе доводиться оплачувати самим. Зізнаються, навіть форму шили за власні кошти, виручені після чемпіонату «Чокого паци». Молодики неодноразово  зверталися за допомогою до сільського голови, однак всі спроби виявилися марними.

«Команда фінансується самостійно. Сільська рада від нас відвернулась, спираючись на те, що клуб не завірений юридично, ми повторно зверталися з допомогою, коли брали участь у Всеукраїнському чемпіонаті з міні-футболу для аматорів, проте нам знову було відмовлено».

Автор: ОЛЬГА КИРІЧОК