«Ракетний ліс»: територія колишньої військової частини біля села Озеро не має власника

Спочатку в лісі біля сіл Озеро і Гайове було ліквідовано ядерну зброю та засоби доставки її до цілей, потім – порозпродувало техніку та інше майно, а далі об’єкт виявився безгосподарним, і його просто розікрали.

Про це дізнавалася Волинська Газета.

Про жах, який коїться там, де колись розташовувався ракетний полк 37 Гвардійської ракетної дивізії, видання розповіло 26 жовтня цього року у статті з красномовним заголовком «Жертва Холодної війни». Коротко про суть: ліквідований наприкінці 1991 рік 577 ракетний полк дислокувався в лісовому масиві біля села Озеро Ківерцівського району. На станції «Ківерці» у нього був спец майданчик, де приймали та відправляли крилаті ракети середньої дальності, які він мав на озброєнні.

Але чому чергове роззброєння нашої армії призвело не лише до зменшення боєздатності, але й до злочинної халатності у ставленні до майна гарнізону?

«Волинська газета» надіслала інформаційні запити до керівників обох гілок влади, а також – Міністрові оборони України, генералу армії Степанові Полтораку.

Що в армійському відомстві штабна робота поставлена на рейки совєцької машини, то це й так відомо. Тож оперативного реагування очікувати марно: генерали думають.

Натомість зразок діловитості та конструктивності продемонстрував голова Ківерцівської райради Василь Хмілевський. Але він повідомив узагалі шокуючу інформацію, попередньо звернувшись за роз’ясненнями і в Озерську сільраду, і в виробничий структурний підрозділ «Рівненська дистанція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та ДП «Ківерцівське лісове господарство».

«На баланс Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області майно ліквідованої в 1991 р. в/ч 32187 не передавалося. Об’єкт під назвою «Шостий майданчик» в/ч 32187 по станції Ківерці на балансі залізниці не перебуває. Інформація про те, кому він належить і в якому стані перебуває, а також про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт щодо ракетної техніки вказаної військової частини в залізниці відсутня», – констатував Василь Хмілевський.

А що ж ліси навколо колишнього військового містечка гвардійців-ракетників та на об’єктах, де зберігалися крилаті ракети з ядерними боєголовками?

«Стосовно охорони лісових ресурсів та здійснення заходів екологічної безпеки у місці розташування в/ч 32187 інформуємо, що ДП «Ківерцівське лісове господарство» відсутня картографічна інформація щодо розташування цієї військової частини, і це підприємство не здійснює заходів із екологічної безпеки. Щодо рекультивації земель, то, відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районна рада не наділена такими повноваженнями», – деталізував Василь Васильович.

Як бачимо, картина вимальовується така, як і фантастичних фільмах про Апокаліпсис. Спочатку в лісі біля сіл Озеро і Гайове було ліквідовано ядерну зброю та засоби доставки її до цілей, потім – порозпродувало техніку та інше майно, а далі об’єкт виявився безгосподарним, і його просто розікрали. Причому, процес грабунку не має кінця та краю, тому докрадають тут усе, що можуть, навіть у цей час.

Та ж картина спостерігається і на місці колишнього «Шостого майданчика» на залізниці біля міста Ківерці. Гігантська інфраструктура для завантаження ракет у вагони просто безслідно зникла.

Але рано чи пізно лад у цьому вирі хаосу наводити треба. Насамперед, органам державної виконавчої влади в цьому районі. Чи можна на це розраховувати? Сумнівно. Якщо голова Ківерцівської райдержадміністрації Валерій Ткачук не може звести кінці з кінцями державної власності на ввіреній йому території, то це питання навіть не риторичне. Бо як, наприклад, воювати з районною газетою «Вільним шляхом», то Валерій Євгенович ледь не в перших рядах. А як по-державницьки розпорядитися залишками військового містечка та вберегти від розкрадання ліс, то він у глибокому тилуу. Мовчить, наче отримав контузію від невиконання чинного законодавства щодо вчасного реагування на інформаційні запити медіа…

Та видання триматиме на прицілі цей «Ракетний ліс». Хоча б тому, що це – наша спільна власність. Навіть незважаючи на те, що місце розташування гвардійців-ракетників у цьому лісі перетворилося на Армагедон, а на безголовому пам’ятнику воїнам, загубленому в хащах, хіба що місцеві слідопити можуть фото на згадку зробити.

1