Ківерцівський календар: що відзначати 25 грудня

25 Грудня 2017, 11:33
1023

521 рік від часу спорудження православної церкви в селі Прилуцьке (1496).

Релігія завжди займала чільне місце в житті волинян-християн, зокрема, й ківерчуків. У давнину й не такі давні від нас незабутні часи протягом всього XX сторіччя церква опиралась на статечних, цільних характером прихожан, а також на поважних, досвідчених, глибоко релігійних священнослужителів. У самому центрі села Ківерці (Прилуцькі) над синім плесом, у якому віддзеркалюється голубий намет неба з дзвоноподібною цинковою маківкою, зверху з позолоченим арійським хрестом, стоїть величава з голубими стінами споруда – це і є сільська Христительська церква.

Поруч невелика двохярусна дзвіниця з метелевим ажурним риштуванням, містком та дзвонами вгорі. Христительська церква-справжня перлина духовного життя села, що гармонізує з навколишнім краєвидом: обрамлена різновидами декоративних дерев, крізь проміжки та крони яких проглядається довкруг синя-синя просторінь озера Чистого. У 2004 році виповнилося 70 років, як селяни приступили до побудови церкви та домоглися, щоб офіційно відірвати її від Собору, який тоді належав до Московської єпархії: ківерчуки забажали одностайно, щоб їхня церква була українською, бо й мешканці тут проживали виключно українці. Українські церкви були й по інших селах Ківереччини – в Берестинах, Кримному, Чорторийську, місті Ківерці... та багато інших. Одначе, не з цієї, третьої, відомої з документів церкви, починалось релігійне життя в селі.

Як відомо з архівних записів, тут була побудована Христительська церква 25 грудня 1496 року, це не означає, що церков тут раніше не було, це перша церква відома з документів, тим більше, що поруч найстаріша Луцька єпархія існувала тисячоліття. Відносилась вона до Житомирської єпархії Волинської губернії Луцького повіту, належала до братської Христовоздвиженської церкви. З «Відомостей» єпархіальних 1800 року, тобто через 304 роки її функціонування, значиться, що це середньовічна дерев’яна церква була «ветха, в священнослуженії малоприспособлена».

Згадується вона ще й у 1852 році, це вже за пана Шеміотова чи Корвін-Піотровського, який купив маєток саме в цьому році в селі, і все ті ж відомості. Очевидно, якийсь час за «ветхістю» в ній не служилось. У 60-90-х роках XIX ст. відбувається інтенсивне будування церков в Україні, тож саме в цей період будується друга церква в селі. За переказами церква Іоана Хрестителя була греко-католицькою в середньовіччі: був наступ католицтва на Україну, починаючи від польського короля Кизиміра. В умовах польського гніту, наступу унії. Це видно з даних про церковнослужителя в середньовіччі о. Саковича, династія церковної родини зустрічається і до нашого часу. Старожителі ж згадували й передавали поколінням, що проводили службу все ж тут по-українськи. Греко-католицька конфесія зберегла православ’я, всі обряди витримувались в цій площині. Іоан Васильович Сакович, як свідчить документ того часу, «рукопокладений уніатським єпископом Сімеоном», але не батьком, який вірний був Константинополю, а сином – теж Сімеоном, що прийняв католицтво.

Склад сім’ї священика – дружина Марина Йосипівна (пізніше пишеться Спарта Йосипівна) має чотири доньки. Приписаний у наше село був єпископом Стефаном, а переведений вже згадуваним Сімеоном з Ковельського повіту. Отримав «Грамоту» – про обмеження православ’я. Дяком був Діонісій з дружиною та шістьма дітьми. В той час вівся журнал – «Єпархіальні відомості», де відмічались головні дані про церкви, священнослужителів і ставилась їм оцінка. Настоятелі Христительської церкви в Ківерцях мали оцінку «добре». Середньовічна церква стояла на пагорбі, лівіше школи в південно-західному напрямку від сучасної церкви метрів за сто, де було обійстя Сладкевичів – (тепер дворище Новосадів з-за Буга) за будинком сільської ради. Саме там святе місце села. Зелена місцина, оточена кущами, деревами з видом на Кіндратове озеро. Тут стоять розкішні крислаті старезні акації – реліктові дерева висотою до чотирьохметрового діаетра стовбури та висотою, мабуть, у п’ятдесят метрів, 200-300-літньої давнини.

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024