Історія однієї Хатіко: ківерчанин приютив собачку, яку господар кинув напризволяще

08 Січня 2018, 14:30

2288

«Тільки прочитав у «Волині-новій» про зраджену і покинуту тварину, взяв ровера і поїхав за нею», – так коротко пояснив свій вчинок ківерчанин Андрій Матвіюк, на господарстві якого бездомна Арі знову повернула собі любов від людини.

Про це на своїх шпальтах пише газета Волинь.

Ще у травні минулого року газета у матеріалі «Волинська Хатіко на ім’я Арі» розповідала про собаку, який чотири місяці жив у лісі між Ківерцями й селом Сапогів. Він сидів й охороняв торбу з лахами та чекав свого бездушного хазяїна, котрий його вивіз і залишив напризволяще. Вірними друзями зрадженої тварини стали діти, які приносили харчі та зробили будку. Саме вони назвали тварину Арі, бо вона — самиця. Відразу після виходу публікації покинутого пса забрав додому житель Ківерців Андрій Матвіюк, який працював тоді рятувальником у пожежній охороні держлісгоспу, а тепер ремонтує вантажні автомобілі. Ми влітку писали, як Арі звикала до нової домівки. З тих пір минуло сім місяців.

Розумна Арі нам подавала такий сигнал, тільки ми не почули…

Андрій Матвіюк

І ось ми знову у знайомому дворі на вулиці Гвардійській. Тільки підійшли до хвіртки, як Арі стала голосно гавкати. Вона зовсім не схожа на ту перелякану й розгублену тварину, яку ми бачили колись. Гарний доглянутий собака з лискучою шерстю неквапливо виліз з дерев’яної будки. З почуттям власної гідності пильно подивився на нас та на свого господаря, не перестаючи наполегливо гавкати.

Назустріч нам виходить Андрій Матвіюк. Чоловік посміхається й дивується, що слава про волинську Хатіко моментально розійшлася далеко за межі України:

– Коли ваша стаття з’явилася в інтернеті, то мені відразу подзвонив рідний брат Костянтин, який живе у Підмосков’ї в місті Коломна. Він тоді дивувався, як багато російських видань передрукували цю публікацію, ще й жартував, що я тепер став знаменитим.

Арі у лісі

Як зазначає ківерчанин, розумна й довірлива тварина відразу звикла до їхнього двору, тому почуває себе тут справжньою хазяйкою та відданим сторожем. Ніхто чужий непоміченим у двір не зайде.

– Наша Арі вже поснідала, – розповідає пан Андрій. – Харчами не перебирає, зовсім не вибаглива, але найбільше любить курячі лапи. Спеціально для неї купляємо й даємо щодня.

Андрій Матвіюк пригадує, як якось їздив ровером у сусіднє село Сапогів. Взяв Арі з собою, щоб прогулялася. Коли ж поверталися лісовою дорогою додому, то зупинилася якраз на тому місці, де вона провела чотири місяці, й ніяк не хотіла йти далі. Тварина видно згадала своє минуле бездомне життя серед лісу.

Мені неодноразово доводилося чути історії про неймовірну, майже містичну інтуїцію у собак. Випадок, про який розповів Андрій Матвіюк, — ще одне підтвердження:

– Постійно на ніч собаку відпускаємо гуляти. Не було жодних проблем. А якось вона вила цілу ніч. Просто жах. Ніяк не могли заспокоїти. Спершу ми не зрозуміли, чому тварина так жалібно скавулить та завиває, аж серце щемить. А наступного дня увечері помер мій батько — Іван Якович Матвіюк. Не знаю як, але пес видно відчуває смерть. Розумна Арі нам подавала такий сигнал, тільки ми не почули…