Зв'язок Волині та Херсонщини: у Ківерцях відкрили виставку «Відчути Тягинь, вдихнути південь»
-
-
>
-
>
-
>
702
У межах презентації проєкту «Музганок» у краєзнавчому музеї Ківерців відбулося відкриття виставки «Відчути Тягинь, вдихнути південь», яку презентували голова правління «Культурного центру Україна-Литва», директорка громадсько організації «ІРЦ «Правовий простір» Наталія Бімбірайте та кураторка, культурна менеджерка та керівниця Центру культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва.
Виставка та презентація проєкту «Фортеця Тягинь – форпост європейської історії українського півдня» відбулася 15 листопада, побувала на відкритті й кореспондентка Район.Ківерці.
У виставці мистецько оброблені та представлені знахідки Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАН України зроблені на місці Фортеці Тягинь, залишки якої розташовані на території селища Тягинка Бериславського району на Херсонщині.
Фортеця є символом спільної історії трьох народів – українського, литовського й кримськотатарського, а сам проєкт спростовує російський історичний фейк про так звану «новоросію».
За шість років експедиції на місці Тягині дослідники виявили литовські накладки на гаманці та геральдику, генуезьку бомбарду, сельджуцькі орнаменти на фрагментах архітектури, кераміку, польські та кримськотатарські монети. Знаково, що на 30 річницю Незалежності України археологи знайшли унікальний артефакт – найстаршу булаву півдня України. Знахідки датують кінцем XIV – XV і доводять, що задовго до 18 століття, коли Російська імперія вдерлася на ці землі, тут була цивілізація. Тому факти спростовують міф, про те, що Росія принесла цивілізацію у Північне Причорномор'я.
Попри повномасштабне вторгнення та неможливість продовжувати розкопки, у 2024 році дослідники зацифрували артефакти та створили 3D-модель Фортеці, яку теж презентували на відкритті.
Також, кожен із присутніх міг завантажити віртуальний музей на свій гаджет та детально оглянути експозицію.
Дослідниці привезли з собою й один з артефактів – накладку на гаманець, яку продемонстрували під час відкриття.
Археолог Сергій Панишко підкреслив зв'язок Тягині та Волинської області через Дугу Струве, яка проходить на сучасній території села Дачне, що неподалік Ківерців, Велике князівство Литовське та поняття, які зближають Балтійське та Чорне моря.
«Першою державою, яка обійняла простір від Балтійського до Чорно моря було Велике князівство Литовське і Тягинь маркувала у цьому просторі крайню південно-східну точку. Що стосується в цілому Волині, на презентації Луцьку я розповідав про Королівську дорогу – це основна дорога, яка вела з південно-східних частин. У нас звикли її називати Річ Посполита, а до цього Волинь входила до складу Литви», – коментує Сергій Панишко.
Читайте також: Фортеця Тягинь: як віртуальний музей спростовує міфи про Новоросію
Особливістю виставки є мистецьке представлення віднайденого: накладки на гаманці, булава, деталі архітектури представлені у художніх композиціях як елементи картин, що доповнюють загальну ідею, а також спонукають того хто споглядає до асоціативного мислення.
Наталія Бімбірайте під час промови подарувала керівниці музею Оксані Сущук наукову працю «Фортеця Тягинь». Особливістю книги є те, що її вдалося зберегти під час російської окупації Херсону.
«Чому саме Ківерці? Ми коли задумували цю виставку то знали, що хочемо її робити у центральних та західних регіонах там, де нічого не знають про Тягинь. Херсонці цю історію знають та пишаються нею завдяки роботі Наталії Бімбірайте та її однодумців. Нам дуже важливо говорити про єдність та спільну історію, склеювати Україну та повертати собі своє. Ми у Києві зустрілися із пані Оксаною Сущук, коли були лекторками у «Dokydays» і пані Оксана розповіла нам про Ківерці. Говорила про музей і що планує тут розвивати й ми зрозуміли, що у неї сучасне бачення музею. Я обожнюю маленькі музеї, тому, що в них є своя душа і це ідеальний збіг, коли тут працює людина, яка знає, що з цим робити. Пані Оксана робить це по-іншому, адже музей може бути й простором комунікації. Тут, до речі дуже класна кімната, де настільні ігри. Можу зробити висновок, що навіть не бувши супер цінним через колекції, музей може бути цінним для громади як точка розвитку, бо й чим його наповнити може придумати сама громада», – каже Олена Афанасьєва.
Раніше ми повідомляли: Місце для спілкування та відпочинку: у музеї Ківерців презентували проєкт «Музганок»
