Як король Радзивілл зробив із Олики Версаль
Тут не ходять натовпами туристи, не знайдеш магнітиків чи інших сувенірів, нема метушні й галасу. Але якщо ви любите тиху гармонію і загадково-красиву природу, тоді ласкаво просимо...
Доходимо до гамірливого базару і повертаємо ліворуч. Йдучи повз двори, бачимо непримітний храм. Це костел святих Петра і Павла.
Була церква, а став костел
Варто звернути увагу на особливості його архітектури. Традиційно римо-католицький собор орієнтується за віссю північ-південь, православні церкви – на схід-захід. Як не дивно, але цей костел орієнтований за віссю схід-захід.
За словами місцевого краєзнавця Анатолія Гури, який усе життя присвятив дослідженню родини Радзивіллів, для католицьких храмів це абсолютно не типово. Цікаво побачити тут і невеличкий притвор збоку. На думку пана Анатолія, наприкінці XV століття це була православна церква – один із перших кам’яних храмів Волині. Очевидно, що в часи, коли Олика перейшла до Радзивіллів, вони перебудували її на молільник. У такому вигляді вона проіснувала декілька десятків років.
Пішов проти волі самого Папи
Не менш дивовижною є історія самого Миколи Христофора Радзивілла та його родини, яка долучилася до становлення цієї та інших пам’яток в Олиці.
Князі Радзивілли були польськими магнатами, але за походженням – литвинами. Свого коріння вони ніколи не приховували і не забували.
Миколу Христофора Радзивілла ще називають Чорним. «Бородаті» прізвиська мали і його родичі. Так, двоюрідного брата Януша Радзивіла кликали Рудим,а батька - Бородатим. Олика була їхнім помістям і вотчиною.
Микола Радзивілл народився 1515 року у Несвіжі (сучасна Білорусь). Він рано втратив батька і ріс у Кракові при королівському дворі.
До 30 років князь багато вчився. А згодом у нього почалося кар’єрне зростання. Він був і маршалком Литовським, і воєводою у Вільні. Остання посада була найвідомішою і найзнатнішою у Великому князівстві Литовському на той час. Тож його неспроста іменували некоронованим королем Великого Князівства Литовського.
Він затоваришував із польським королем Сигізмундом ІІ Августом. Двоюрідна сестра Миколи Радзивілла Барбара була дружиною Сигізмунда ІІ Августа.
Саме завдяки Радзивіллам вона і стала польською королевою. Після смерті першої дружини Август закохався в Барбару, але одружуватися з нею не хотів. Проти цього була його мати польська Королева Бонна. Тоді Радзивілли поставили ультиматум: або береш за дружину, або не дозволяємо вільного жити з нашою сестрою. Пішовши наперекір, Август усе ж одружується.
І тут у Радзивілла пішли неприємність за неприємністю. За один рік помирає молодший брат Януш і дружина Барбара. Відтоді Микола почав глибше замислюватися над сенсом життя. Перебуваючи на навчанні в Німеччині, почув про реформаторський рух. Коли повернувся на Волинь, почав ревно читати Біблію. Згодом у складі дипломатичної комісії їде в Німеччину і бачить тамтешні зміни. Микола Радзивілл вирішує сповідувати лише євангельську віру без «ідолопоклонства».
Він вболівав за те, щоб донести Боже слово людям і наголошував: щира молитва повинна звучати рідною мовою. Саме на його гроші видали Брестську Біблію, яку ще називають Радзивіллівською.
Зі своїми поглядами Радзивілл був не дуже вигідною людиною для Польщі. Але оскільки Микола товаришував із королем, то поки останній був при владі, заплющував очі на діяльність Радзивілла. Натомість не міг змиритися Папа Римський. Миколу попередили: якщо він не відмовиться від своїх переконань, йому загрожує визнання віровідступником і вигнання із країни.
Після цього він дав Папі Римському таку відповідь: «Ми згідні з тим, що Царство Христове повинне бути відповідно до Святого Писання поширене по всій землі, від моря і до моря, від всіх рік і до океану світу, але це царство не таке, як імперія Кіра чи Олександра чи це зоря Августа, котрі славили своїми багатствам і могутністю. Царство Христове – це духовна єдність людей, де немає багатства. Сам Христос казав: «Царство моє не від світу цього».
Від батьківської віри сини відступилися
Та вже сини Радзивілла відходять від кальвінізму. Це передусім пов’язано з активною тогочасною діяльністю єзуїтів, які представляли контрреформацію. До кінця XVII століття кальвіністських громад на Волині залишається лише кільканадцять.
Онук Миколи Чорного Станіслав Альбрехт Радзивілл зафундував костел Святої Трійці у стилі римського храму ІльДжезу, який став видатною пам’яткою архітектури XVII століття. Саме тут й знаходиться усипальниця Радзивіллів
Просив порятувати польський народ у Гестапо
Останнім жителем Олики з родини Радзивіллів був сенатор польський Януш Радзивілл. Він до 1939 року проживав на території Олики, але радянська влада його арештувала і забрала на Луб’янку. За клопотанням королівської сім’ї княжого нащадка відпустили.
Коли почалася Друга світова війна, він повернувся до Польщі, побачив тамтешні гоніння і вирішив вимагати в Гестапо припинити знущання з поляків. Така витівка не зійшла йому з рук. Януша арештовують, але після війни відпускають. У 60-х роках у маленькій однокімнатній квартирі останній житель Олики з родини Радзивіллів помирає.
На території замку тепер психлікарня
Обов’язково зазирнімо до Олицького замку, зведеного у 1558 році. Зараз тут знаходиться Волинська обласна психіатрична лікарня №2. Подейкують, що коли запитати у місцевих, де тут замок, ті знизують плечима, але якщо сказати «Там, де психлікарня», одразу кивають головою.
Олицький замок відрізняється від більшості тогочасних фортифікаційних споруд – він зведений із чотирма бастіонами по кутах. Замки так званого баштового типу мали недолік: із башт не можна було перекрити всі підступи до будівлі, тож нападники могли прориватися через «мертві зони». А от до Олицької твердині підступитися було практично неможливо
Тут витає дух величі попередніх епох. До реальності повертають тільки написи: «Тут була Маша», «Тут був Петя»…
Антоніна АНДРІЙЧУК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі