Екологічна стежка «Сосновий бір» у Цуманській пущі: як на місці рухомих пісків виріс столітній бір та зацвіли дикі орхідеї
954 
У Міжнародний день охорони природи,який відзначають 28 липня, працівники відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» провели виїзну екскурсію нещодавно відкритою екологічною стежкою «Сосновий бір», стартувала піша прогулянка у Кульчині.
Журналістка видання Район.Ківерці пройшла цим маршрутом в урочищі Шелюга, аби на власні очі побачити багатство волинської флори, почути історію приборкання диких пісків та дізнатися, чому заповідний ліс не терпить штучного «людського порядку».
Екскурсію провели провідний фахівець з рекреації Михайло Доридор та заступник начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» Михайло Ридаш. Окремо про рослинний світ з учасниками екскурсії говорила доцентка кафедри ботаніки і методики викладання природничих наук ВНУ імені Лесі Українки Ірина Кузьмішина.
А долучилися учителі Жидичинської гімназії та активні представники місцевих громад Жидичина та Кульчина. Разом із ними стежками пущі пройшли й вихованці Жидичинського будинку культури, а також бібліотекарка із села Кульчин, яка опікується тамтешнім куточком історичного краєзнавства.
Унікальний парк: понад 200 фрагментів заповідної Волині
Національний природний парк «Цуманська пуща» – установа особлива. Загальна площа його території становить 33 475 гектарів, проте він є чи не найбільш фрагментованим серед усіх природних парків України.
Парк складається з понад 200 клаптиків різного ступеня заповідності, розкиданих у різних куточках Волинської області. Така мозаїчність – не вада, зазначає Михайло Доридор, а унікальна специфіка, яка дозволила зберегти найцінніші лісові та болотні масиви регіону.
А ще територія парку чітко зонована: від господарських зон та місць постійної рекреації, як-от Лопатенський музей, до суворо заповідних територій. У заповідній зоні будь-яке втручання людини заборонене – там працюють лише науковці, що моніторять стан рослинного світу.
Від рухомих пісків до столітнього лісу: історія урочища Шелюга
Саме місце, де пролягає екологічна стежка «Сосновий бір», має назву урочище Шелюга. Як свідчать краєзнавчі джерела, колись тут панувала справжня пустеля – рухомі піски під час сильних вітрів буквально засипали селянські посіви пшениці та жита, нищачи працю людей.
Щоб зупинити це, на початку минулого століття царський уряд почав платити гроші місцевим ініціативам за висадку червоної верби, яку й називали шелюгою. До слова, цей метод запозичили із практики захисту залізничних колій.
З часом верба виконала свою місію, закріпивши ґрунт. Згодом тут висадили сосну, яка також чудово почувається на піщаних ґрунтах. Сьогодні лісовому масиву Шелюга вже близько ста років. Хоча більшість дерев навколо екостежки молодші, у самій глибині масиву збереглося кілька справжніх велетнів-патріархів із перших насаджень.
«Це чудовий приклад того, наскільки відносною є діяльність людини в природі. Якщо в радянські часи була оголошена безглузда боротьба з довкіллям – осушення, агресивна меліорація, то тут, в урочищі, людина колись допомогла природі, і зараз тут стрімко збільшується біорізноманіття», – зазначає Михайло Доридор.
Дикі орхідеї та лісові інвазії
Найбільшим скарбом «Цуманської пущі» є її флора, зокрема численні червонокнижні види.
Справжньою гордістю науковців є знахідка унікальної волинської орхідеї – зозулиних черевичків. Ця дивовижна рослина зацвітає лише на шостий чи сьомий рік життя, коли набереться сили та випустить достатню кількість листя. Свою назву вона отримала через те, що дві нижні пелюстки зростаються у форму черевичка або кошика, куди комаха залазить за нектаром, довго шукає вихід і попутно збирає пилок для запилення.
Окрім зозулиних черевичків, які вперше в цих місцях знайшов батько екскурсовода пана Михайла Федір Доридор, що й стало основою для заповідного статусу території у 2002 році, на стежці досліджують й інші рослини: корічку, гніздівку – унікальну білу рослину, що взагалі не має хлорофілу і повністю живиться від гриба.
Поруч із рідкісними місцевими видами, як-от вічнозелений барвінок малий чи папороть, співіснують й інвазивні «чужинці».
Екскурсантам показали дівочий виноград, білу акацію, злинку та розрив-траву, яка колись «втекла» з ботанічних садів і прижилася у вологих лісах Волині.
«Вона раніше була в ботанічних садах. Рослина має таку здатність вистрелювати, як дозрівають плоди. От так вона втекла до нас з ботанічних садів. Вона не є агресивною, тому тільки стає спекотно – рослинка пропадає. Але вона дуже гарно себе почувається в тіні, в наших вологих Волинських лісах», – розказує Ірина Кузьмішина.
Чому лісу потрібен «безлад» і куди зникли комарі?
Під час мандрівки виникла жвава дискусія щодо захаращеності лісу. Місцеві жителі часто запитують: чому дерева лежать і їх ніхто не прибирає.
Своєю чергою екскурсовод пояснює, що для еколога ліс – це не кубометри дров чи прибуток, а цілісна екосистема, де кожна суха гілка чи пале дерево є домівкою для комах, птахів та грибів.
Що ж стосується аварійних дерев уздовж екостежки, за ними стежить спеціальна науково-технічна комісія, яка вчасно рекомендує проводити вибіркові санітарні рубки заради безпеки відвідувачів.
Цікавилися туристи й аномальною відсутністю комарів цього літа. Відповідь виявилася простою: цього річ, у травні, коли комарі зазвичай масово відкладають личинки – мотиль, стояла сильна посуха й вони просто не мали фізичної можливості розмножитися у звичній кількості.
Маршрут для ветеранів та Алея Героїв
Повна протяжність екологічної стежки «Сосновий бір» становить три кілометри.
Проте працівники парку адаптовують її, розробивши скорочений варіант довжиною 1,8 кілометра. Цей маршрут буде інклюзивним, у Парку планують облаштувати його спеціально для ветеранів війни, яким важко долати великі відстані, а також для людей похилого віку та дітей.
Попри те, що питання повної безбар'єрності в умовах природного ландшафту через фінансування та бюрократію просувається важко, крок за кроком інфраструктура розвивається.
Особливим, щемливим місцем на маршруті є Алея Героїв. Тут на честь кожного загиблого земляка, який загинув у війні за суверенітет та незалежність України, висаджено молоде іменне дерево із чіткими пам'ятними бірками. Тож по прибуття на Алею, присутні вшанували пам'ять захисників хвилиною мовчання.
А на завершення учасників екскурсії чекала приємна розмова та частування трав’яним чаєм з печивом.
За словами Оксани Сущук, іншою важливою метою екологічних стежок є охорона природи. Маршрути розроблені таким чином, щоб відвідувачі могли ознайомитися з місцевістю, не завдаючи шкоди довкіллю.
Це особливо стосується ділянок, де ростуть або мешкають види із регіональних охоронних списків чи Червоної книги України. Таке проєктування дозволяє тримати під контролем антропогенний вплив на територію і водночас демонструє, що парк відкритий та гостинний для кожного.
«Екологічна стежка і екологічні маршрути – це один із вид рекреаційної діяльності нашого парку. Але крім того, що ці події мають рекреаційну мету, ще одна з важливих елементів і завдань цих екологічних стежок є відображення і ознайомлення всіх відвідувачів з природою Цуманської пущі: з флорою, фауною», – зазначає керівниця відділу відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» Оксана Сущук.
