Смартквартири та модульні будинки: шведські благодійники на Волині забезпечують житлом переселенців
-
-
>
-
>
-
>
3953
У Волинській області станом на літо 2023 року зареєстровано майже 80 тисяч вимушених переселенців. Проблема пошуку житла лягла як на плечі самих переселенців, так і місцевих благодійників. На помешкання для тимчасового перебування переробили студентські гуртожитки, хостели та інші об’єкти.
Одне із таких помешкань розмістили просто серед лісу на базі дитячого оздоровчого табору. Чому будівлі дитячого табору, який звели ще за радянських часів, так нагадують будиночки у скандинавському стилі та в інших питаннях щодо проживання ВПО, розбиралась журналістка Район.Ківерці.
Шведські благодійники серед лісу будують модульне містечко для переселенців, в якому зможуть повноцінно проживати 150 людей.
На базі літнього табору в селі Озеро Ківерцівської громади з перших днів повномасштабного вторгнення обладнали гуртожиток для ВПО. Спільними зусиллями представників «Шведського центру допомоги» та самих переселенців там створюють житло та умови для тих, хто потребує прихистку.
Нині в селі Озеро проживають близько 50 переселенців. Для молодих сімей ВПО, що очікують поповнення, будують смартквартири.
Від радянської «Берізки» до сучасного центру надання допомоги переселенцям
Гуртожиток для переселенців на базі дитячого табору «Берізка» почав приймати людей з лютого 2022 року. Приміщення зовсім не були пристосовані для комфортного перебування. Будинки неутеплені, відсутнє опалення і водопостачання. Але для людей, які опинились просто неба через те, що їх міста руйнує Росія, навіть такі умови були прийнятними.
Голова благодійного фонду «Шведський центр допомоги» Сергій Порохнавець проводить екскурсію, згадуючи, які все почалося та яких трансформацій зазнала «Берізка» від початку повномасштабного вторгнення.
«Люди їхали, ми селили всіх в загальну кімнату, намагалися надати все, що було в наших силах. Згодом представники шведських благодійних фондів, з якими я постійно веду перемовини, утеплили будинки, провели вентиляцію, встановили кондиціонери для опалення, збудували туалети й душові кабіни», – розказав Сергій Порохнавець.
За радянських часів тут був дитячий табір «Берізка», який належав одному з промислових підприємств. Благодійний фонд, що викупив установу з власності заводу, не став міняти назву, але «Берізка» кардинально змінилась за останні 15 місяців.
Корпуси дитячого табору утеплили ззовні мінеральною ватою, зашили дерев’яною вагонкою, пофарбували на скандинавський взір у червоний колір.
Сергій пояснює, що шведські благодійники не просто виділили кошти на реконструкцію і перебудову будівель, а самостійно привезли техніку, матеріали, та виконали всі будівельні роботи.
Вартість матеріалів – сотні тисяч євро
«Все, що ви зараз бачите – збудоване і будується шведами за їхні кошти. Сьогодні вранці зі Швеції в Україну заїхала будівельна техніка та 36 будівельників, які за чотири дні збудують склад для продовольчої продукції. Тож вже за кілька днів у нас буде повністю готове до експлуатації складське приміщення, зі стінами, стелею, стелажами та системою кондиціонування.
Вартість матеріалів, з яких будується цей склад – сотні тисяч євро, будівельники працюють безкоштовно, адже це шведські волонтери, які дуже хочуть допомагати українцям. Так само відбувалось і минулого року, коли нам допомагали перетворити літній табір на комфортне житло для десятків людей», – пояснює Сергій Порохнавець.
Склад, який росте просто на очах, має вмістити тонни продуктової допомоги, яка фурами прибуває з-за кордону. Зараз частина цих продуктів розміщується на пелетах під деревами.
Сергій наголошує, що окрім надання прихистку і харчування людей, що тут мешкають, його фонд займається наданням гуманітарної допомоги по всій країні.
Шведський сніданок
У гуманітарній допомозі – продукти шведських виробників, серед яких хлібці, які самі шведи вживають на сніданок. Їх випікають і одразу заморожують, упаковують і відправляють замороженими в Україну. За час, поки коробки їдуть у фурі, хлібці встигають розтанути й стати повністю готовими до вживання.
«За 15 місяців ми відправили три тисячі тонн продуктової допомоги. Найпершим траншем до нас приїхала партія хлібців на 20 тисяч євро. Коли був блекаут, люди на звільнених територіях харчувались майже виключно цими хлібцями, вони дуже смачні та поживні. Це були наші основні поставки до Ірпеня, Бучі та інших міст», – розповів Серій.
Шведські будівельники з задоволенням спілкуються, розказують про свою техніку та продукти. Один із них розказав, що упаковка таких шведських хлібців коштує три євро в нього на батьківщині.
Тиша на будівельному майданчику
Трактор та маніпулятор, якими будують стіни складу, теж приїхали зі Швеції. Будівельники майже не спілкуються між собою, але злагоджено, швидко і чітко встановлюють модулі майбутніх стін складу.
«Їм не потрібно зараз нічого обговорювати, їх робота розпланована погодинно для кожного робітника. Коли я був у Швеції на зустрічі з ними, то бачив аркуші паперу, де за кожним прізвищем розписаний чіткий погодинний план дій. Шведи дуже люблять попереднє планування, адже це скорочує час безпосередньої роботи», – розкрив секрети Сергій.
Один із робітників на будівельному майданчику швед Стефан Беймарк приїхав разом з іншими збудувати нове сучасне приміщення.
В Швеції Стефан не працює будівельником, він є пастором в церкві, але залюбки долучився до допомоги українцям. Вважає, що робить те, що потрібно.
«Пастор – це коли ти робиш те, що потрібно тоді, коли це потрібно», – сказав Стефан.
Сергій пояснив, що будівельна бригада складається з професійних будівельників і волонтерів. Деякі з них є представниками релігій, як Стефан.
Загальна кухня, загальні діти
Реконструкції зазнала і загальна кухня, де щоденно готують і харчуються переселенці. Кожен мешканець хабу задіяний в роботі по господарству, благоустрою, та інших процесах, які забезпечують комфорт. По черзі на кухні всі для всіх готують, миють посуд. Розповідають, що живуть однією родиною.
Віталій з Луганщини мешкає з дружиною Лізою і двома дітьми. Каже, що діти всіх сімей, що тут живуть, майже весь час проводять однією командою. Вони разом вчаться, грають, бігають, ховаються в наметі.
Поряд з кожним корпусом – будівельні матеріали та дитячі іграшки. Залишки старого дитячого майданчика згодом демонтують, а біля житлових корпусів вже створюють сучасний сквер з мощеними доріжками, клумбами, освітленням та лавочками.
«Ландшафтний дизайн цього скверу розробила дизайнерка з Луцька, вона приїздить забезпечувати авторський нагляд. Тут буде дуже красиво, будуть квіти, а між ними – сорок лавок для відпочинку людей, що тут живуть», – пояснив керівник.
На прогулянці неподалік від будівельного майданчика зустріли молоде подружжя з візочком.
Єгор та Віолета приїхали з Харкова, вони живуть в хабі понад рік. Кажуть, що дізнались про майбутнє поповнення через кілька місяців після того, як оселились в таборі посеред лісу.
Спочатку жили в загальній кімнаті, а тепер мають свою окрему смартквартиру, де є все необхідне. Донька подружжя народилась 9 травня, це не перша новонароджена дитина в хабі, але перша дівчинка.
Молода мама усміхнена, перелічує плюси життя тут у порівнянні з Харковом. Навіть відсутність медичного закладу поряд не вважає проблемою.
«Взагалі не страшно жити так далеко від міста, навпаки – тут так затишно, пташки співають, повітря свіже. Народжувала Мілану у Луцьку, декларації у кожного члена нашої родини укладені з лікарями в луцькій лікарні. Поліклініки поряд немає, але я не вважаю це проблемою.
Якщо знадобиться екстрена медична допомога, до Тростянця їхати машиною хвилин сім, до Ківерців – десять, до Луцька – приблизно пів години. Сергій завжди організовує допомогу будь-кому, якщо це потрібно», – розповіла Віолета.
Двері хабу відчинені, але з алкоголем не можна
У хабі станом на кінець травня 2023 року проживає понад 50 людей, які приїхали з різних куточків країни – Донецької, Харківської, Луганської та інших східних областей. Загалом у гуртожитку знайшли прихисток понад 300 людей, більшість з них вже повернулись додому, деякі – поїхали за кордон. Двері хабу відчинені, тож люди, які змушені тікати з прифронтових міст, продовжують приїжджати, щоб отримати дах над головою.
Сергій Порохнавець під час екскурсії територією продемонстрував кімнати, де живуть переселенці, окремо звертаючи увагу на наявність кондиціонерів в кожній з них.
Вся енергосистема табору зав’язана на електриці. Зараз табір живиться від загальної електромережі, але на випадок блекауту заготовлені потужні генератори, які теж передали шведи.
Сергій каже, що витрати на електроенергію сягають 140 тисяч гривень щомісяця.
«Ми сплачуємо за електрику вчасно з коштів фонду. Жодного разу нам не довелося заборгувати перед державою, чи попросити державних коштів на будь-які потреби. Діяльність центру на сто відсотків фінансується з-за кордону. Це – щонайменше 14 різних шведських фондів, які долучаються до допомоги», – розповів Сергій.
На території табору є відкрита сцена, яку залишили від колишнього радянського забудовника, власний спортивний майданчик та навіть невеличке озеро.
Сергій повідомив, що має плани на розширення території вглиб лісу. Є грандіозний план – збудувати повноцінне містечко у скандинавському стилі з окремим будинками для сімей. Щоб люди з загальних кімнат переїхали у власні домівки, не втрачаючи можливості жити серед лісу.
Оселитися тут зможуть до 150 людей, якщо не злякаються одного жорсткого правила, яке діє з перших днів для всіх: повна заборона на алкоголь.
«Берізка» приймає й дітей на оздоровлення
Однак і діяльність дитячого табору не припинена. Сергій запевняє – місця вистачить усім, як ВПО, що тут живуть, так і дітям, які почали приїжджати влітку 2023 року на оздоровлення.
«Вже 12 червня відбувся заїзд першої зміни дітей. За літо в нас має оздоровитись 1600 дітей, стільки оформлено путівок. Це діти з найбільш постраждалих міст – Харкова, Маріуполя, Сум та інших», – повідомив благодійник.
