Співали з дитинства: як сестри з Горохівщини стали зірками сцени у Ківерцях
-
-
>
-
>
-
>
13513
Співочий дует Тетяни та Наталії Черняк – один із найвідоміших у ківерцівському Будинку культури. Дівчата порівняно недавно представляють Ківерці на всеукраїнській ниві талантів та вже встигли поповнити скарбничку своїх нагород першими преміями вокальних конкурсів, як у складі квартету, так й дуету.
Про життєвий шлях, музичний поступ та перемоги у конкурсах із Тетяною Черняк спілкувалася кореспондентка Район.Ківерці.
Талант у Наталії та Тетяни проявився ще у юному віці – дівчата з 4-річного віку співали. Спочатку у церковному хорі, потім відвідували музичну школу, навчалися в училищі культури та мистецтв, згодом – у місцевому університеті.
Початок всьому – церковний хор
Обоє дівчат у дитинстві співали в церковному хорі у невеличкому селі Пірванче, що на Горохівщині.
«Пісня у мене із сестрою зародилася ще з дитинства, оскільки в нашій сім'ї є тато та бабуся, які теж чудово співають. Ще в чотири роки ми з сестрою вже співали у два голоси. Ми співали в церковному хорі. Тато почув і відразу сказав: «От ти, Таню, впевненіша ти будеш виконувати основну партію, ти Наталю ̶ верхню», – пригадує Тетяна Черняк.
«У школі без нас не обходився жоден концерт. Тоді з сестрою вже співали у два голоси. Але це були звичайні уроки музики. Та коли перейшли у четвертий клас, батьки зробили нам подарунок – записали у музичну школу в Горохові. З четвертого класу ми почали їздити у музичну школу. Із семи днів на тиждень їздили шість. У музичній школі ми були активними ученицями. Там ми закінчили хоровий відділ», – продовжує Тетяна.
Батьки активно підтримували їх у творчому розвитку, тому ще у п'ятому класі Наталія та Тетяна вже знали, що вступатимуть у музичне училище.
«У школі села Пірванче ми вчилися до дев'ятого класу, оскільки там дев'ятирічка. Протягом всього останнього року ми їздили на різні консультації, готувалися і вже знали, до яких викладачів потрапимо. Ми вступили у Волинське державне училище культури і мистецтв. А згодом і батьки переїхали в Луцьк. Тож у Пірванчі лишилися наші шкільні роки», – каже Тетяна.
Як потрапили у ківерцівський будинок культури
«На крайній консультації перед вступним екзаменом в училище ми стояли з майбутніми одногрупниками в коридорі. Нам було сумно, поруч стояли дівчата ми й стали знайомитися. Це були Аліна Кірик та Марта Семенюк. Хтось запропонував заспівати тут і зараз. І ми почали співати українські народні пісні, одразу розділяючи їх на різні голоси. Ми відчули одна одну і вступили разом. Так розпочався квартет із чотирьох дівчат: я, сестра Аліна і Марта. Ми співали для свого задоволення, а потім – хор, навчання і так далі. Оскільки Аліна і Марта з Ківерців, вони дуже багато розповідали про місцевий будинок культури. Неодноразово ми з Наталею чули про нього й у новинах. Про те, що тут дуже хороший колектив», – розповідає Тетяна Черняк.
У 2014 році сестри Черняк вперше виступили у ківерцівському Будинку культури. Там на концерті дівчата квартетом виконали пісню «Била мене мати».
«Ми приїхали на звичайну репетицію, тоді ще тут працював Олександр Гарбуза. Він включив апаратуру, ми так гарно порепетирували. Після того в Олександра була інша репетиція колективу «Ad libitum». І він каже: «Дівчата, я знаю що ви нотниці, ви ж на хоровому вчитеся. Зайдіть до мене на репетицію, там треба зробити читку з нот. І в той же день Олександр нам запропонував стати учасницями колективу. Адже він аматорський, тому можна було брати людей з міста», – пояснює пані Тетяна.
На другому та третьому курсі колежу Тетяна та Наталія вже були учасницями концертних програм ківерцівського культурного осередку.
«Ми не працювали, а були лише учасницями колективу. Ми співали, їздили на фестивалі у Рівне, Луцьк. Вже гарно знали теперішніх наших колег, здружилися. І коли на четвертому курсі нам з сестрою виповнилося по 18 років, директор будинку культури Олександр Бовканюк запропонував нам роботу. Ми не вагалися, адже знали колектив, знали, як тут працювати. Нам подобалося, як тут все відбувається. Тож з 4 листопада 2016 року ми працюємо в ківерцівському будинку культури», – пригадує Тетяна.
Тоді співачки ще не керували жодним із колективів, адже самі були учасницями різних співочих об'єднань, брали участь у концертах. Та мали намір продовжити навчання, аби здобути вищу освіту.
«Після завершення музичного училища я знала, що хочу здобути вищу освіту. Проте добре розуміла, що треба йти на заочне, хоча навчання й платне. Батьки у нас не були заможними, тому ми з сестрою вирішили вступити на заочне відділення і піти на роботу, аби оплачувати собі навчання», – пригадує Тетяна Черняк.
«З 2017 року працювали у будинку культури вже на повну ставку. Тож нам дали колектив. Спочатку ми керували колективом «Крила». По факту, у цього колективу та в колективу, яким ми керуємо, один жанр виконання – це естрадний вокал. Колектив також був квартетом. Та паралельно продовжували співати в інших колективах: фольклорних народних та академічних», – каже Тетяна.
Перерва у творчій діяльності
Далі була невелика перерва у творчості. Всім місяців сестри працювали в іншій сфері. Потім настала пандемія і Наталія та Тетяна були змушені повернутися у Пірванче.
«Незадовго після того, як ми повернулися в село, я зателефонувала до Олександра Бовканюка і запитала, чи для нас не знайдеться роботи. На що він мені відповів, що знав: якщо ми й підемо, то повернемося», – пригадує Тетяна.
Після повернення, у травні 2019 року, сестрам доручили керівництво над вокальним квартетом «Камертон», яким вони успішно керують й дотепер.
«Наш дует Наталії та Тетяни Черняк, поки що не захищений, тобто у нас немає свідоцтва. Інші колективи, які проходили захист та мають відповідний документ – мають назви. Загалом же, працівники будинку культури – це різнопланові особистості. Ми можемо співати, ми можемо працювати аніматорами, в казці зіграти якихось персонажів», – розказує Тетяна.
У «Камертоні» зараз бере участь чотири учасниці: Наталія та Тетяна Черняк, Аліна Жук та Ольга Данилюк. Загалом, працівники ківерцівського будинку культури беруть участь у чималій кількості заходів, багато їздять з гастролями.
«Ми багато де їздили, нас багато де знають, впізнають. Але, на жаль, чомусь на конкурси нас не подавали ні дуетом, ні «Камертоном». А з війною фестивалі та концерти почались онлайн. І наш теперішній виконувач обов'язків директора Микола Скубій поставив собі за мету, аби кожен із колективів взяв участь у якомусь конкурсі», – пригадує пані Тетяна.
«Одного дня Микола Скубій прийшов до нас і каже: «Дівчата, нам прислали положення на фестиваль-конкурс у місті Яремче «Прикарпатські самоцвіти». Це було у травні 2023 року. Ми почали підбирати номери, щоб був різний жанр виконання, підбирати образи. Під кожну пісню має бути й відповідний одяг», – розповідає Тетяна.
На концерті «Камертон» виконав пісні «Молитва» та «Суперниця-війна». Це був один із перших конкурсів, у якому Тетяна та Наталія брали участь.
«Дуже приємно, коли ти підбираєш номер, готуєш пісню, показуєш її дівчатам, і вони це хвалять. Тому з вивченням пісень для цього конкурсу і з підготовкою у нас взагалі не було ніяких проблем. А ще, ми вирішили, що маємо бути у чомусь світлому, аби осучаснити традиційний народний образ. Адже наші концертні корсети пошиті наче з хустини», – пояснює пані Тетяна.
Також вона пригадала й про курйозний випадок на концерті в Яремчі.
«Був такий нюанс, що у сестри виключився на сцені мікрофон. Та з її талантом Наталю почули й без мікрофона. Ми зовсім не хвальковиті. Та коли ми вийшли на сцену, відспівали й прямо відчували, що дуже класно звучимо, що дуже добре підготовлені. Я в душі відчувала, що ми виграємо. Що ми будемо мати якесь призове місце та ми не знали, що це буде гран-прі», – пригадує співачка.
Наступні перемоги
Вдруге Микола Скубій попросив дівчат записати пісні вже для онлайн-конкурсу «Star format-2023», який нещодавно провели у місті Дніпро. Співачки виконали їх вже дуетом.
«Відео з піснями ми відзняли прямо в приміщенні Будинку культури. Нас знімав колега Андрій Гундор. Ми з сестрою виконували «Калину» та «Ой, у вишневому саду». Обидва твори – у вокальному жанрі «Естрада», ̶ каже Тетяна.
Напередодні колектив будинку культури готувався до концерту, присвяченого Покрові та Дню захисників і захисниць.
«У передконцертній метушні ми не знали чи подаємось, чи не подаємось на цей конкурс. Ми не знали, чи беремо участь, чи ні, бо там потрібно було зробити внески. Тому ми подумали, що участі й не приймаємо. Було дуже багато гарячих справ: концерти й вся підготовка», – розповідає Тетяна Черняк.
«Пригадую, що я їду з храму, вже у Ківерці, і Микола Миколайович скидає мені повідомлення, що вокальний дует сестер Черняк на конкурсі у Дніпрі здобули гран-прі. Я була трішки шокована. І це справді був сюрприз для нас із сестрою», – розповідає Тетяна.
«Нас нагороджували у Яремчі солодощами, медалями, подарували коралі, була нагорода й для керівників. Грошових премій не було, але були пам'ятні призи. А з Дніпра прислали дипломи та медалі», – пригадує співачка.
Тож, менше ніж за пів року, сестри здобули дві головні нагороди мистецьких конкурсів: одну із «Камертоном», іншу – дуетом та заявили про себе, як про талановитих та професійних співачок та наставниць.
Зараз сестри Черняк активно працюють у ківерцівському будинку культури та продовжують брати участь у концертах та конкурсах.
