«У громади нема неважливих проблем», – Ірина Патлашинська

Ірина Патлашинська – кандидатка політичних наук, доцент міжнародних комунікацій та політичного аналізу факультету міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки.

– Чому вирішили взяти участь у місцевих виборах?

– Рішення йти на місцеві вибори саме цьогоріч є для мене відповідальним і неодноразово обдуманим. Для когось прийнятно мріяти про високий статус чи положення в суспільстві й «плисти за течією». Для мене ж важлива готовність працювати. Тільки зріла людина здатна приймати виважені рішення на користь громади.

– Чому Ваш вибір – це партія «Європейська Солідарність»?

– Це стабільна політична сила, яка не створюється під вибори, чи заради виборів, яка не маніпулює свідомістю виборців, обіцяючи одне, а роблячи інше. Саме ця партія має чітко окреслений європейський напрямок розвитку. «Європейська Солідарність» - це про європейські цінності, про євроінтеграцію, про безвіз, про децентралізацію, про українську мову як єдину державну. Це партія, за лідера якої не соромно. Її представники у Верховній Раді України – це патріоти, які провадять проукраїнську політику, розуміють що робити і як робити. Саме за часів Президента Петра Порошенка в державі знизився рівень інфляції, завдяки децентралізації суттєво зросли надходження в місцеві бюджети.

Зараз відчувається, що інерція позитивного руху країни закінчується. Тому час брати відповідальність і діяти.

– Як би ви охарактеризували команду, з якою йдете на місцеві вибори?

– Для мене дуже важливо, що це саме команда, яка готова відповідально і фахово працювати на волинську громаду. І словом, і ділом – так ми маємо діяти на місцях, досягаючи поставлених цілей і підтримуючи один одного. Бо лише командна гра дає максимальний позитивний результат.

І під час виборчої кампанії, і під час депутатства (сподіваюсь, що виборці довіряться мені) я не шукатиму дешевої слави, уникатиму скандалів, намагатимуся знайти порозуміння з опонентами. У моєму окрузі балотується чимало розумних і достойних людей, багатьох я знаю особисто. Тож, хай переможе справедливість, порядність і професіоналізм.

– Наскільки дієвим, на Вашу думку, зараз є місцеве самоврядування для розвитку громад?

– Реформа місцевого самоврядування розпочалася досить успішно. Варто сказати, що процеси децентралізації високо оцінили  політики та експерти як у Європі, так і за її межами. Про це свідчать і цифри. До прикладу, 2015 року розпочато реформування бюджетної системи в контексті децентралізації та запроваджено нову систему міжбюджетних відносин. Разом зі змінами до податкового законодавства це зміцнило місцеві бюджети та мотивувало місцеве самоврядування нарощувати їх дохід. Скажімо, 2017 року приріст надходжень місцевих бюджетів у порівнянні з 2016 роком становив 30,9%, або 45 мільярдів гривень. Наступного року, відповідно, 21,9%, або 42 мільярди. Тобто, громади отримали ресурси на свої потреби. Окрім того, розширилися повноваження як органів місцевого самоврядування загалом, так і депутатів зокрема. Це означає, що збільшився обсяг роботи для всіх і зросла відповідальність тих, хто працює з цими коштами.

– Які питання чи проблеми насамперед потребують вирішення на Волині?

– Розробляючи стратегії розвитку для кожного округу, ми з колегами по партії визначали й обговорювали усі «болючі» питання. Насправді проблеми схожі: недоступність медицини на місцях, погані дороги та сполучення між населеними пунктами, відсутність дозвілля та позакласних занять для дітей і молоді, брак уваги до проблем сімей, які опинились у скруті, а також до старшого покоління, ветеранів, інвалідів. Проте, є й особливості, скажімо, неконтрольоване вирубування лісів чи небажання поновлювати лісовий фонд, незаконне використання надр і ресурсів. Можу сказати, що немає неважливих проблем. Суть у тому, щоб працювати усім депутатським корпусом над їх вирішенням.

– На що нині звернути увагу виборцю, щоб зробити найкращий вибір?

– Цього року дуже цікава ситуація з виборами, бо такої кількості кандидатів і  реклами я ще жодного разу не помічала. Мабуть, для виборця це великий «плюс», бо, таки, велика пропозиція мала би породити якість тих обранців. Проте, це не обов’язково буде так. Впадає у вічі, що деякі партії «зробили ставку» на рекламу, людям просто вносять в голову думку, що альтернативи нема. Насправді ж, альтернатива є і, роблячи свій вибір, виборець має керуватися не лише серцем та емоціями, а, насамперед, розумом. Не лише прочитати програму, бо часто кандидати замовляють виборчі програми у фахівців, а й поцікавитися особою кандидата, його освітою та життєвими принципами.

Радує, що передвиборча компанія зараз є прозорою і є можливість  ознайомитися з бюджетами партій. Також є чимало незалежних журналістів, активістів, які доносять до виборців правду про кандидатів і викривають факти зловживання владою чи використання державного ресурсу. Однак, є і непорядні журналісти, які працюють на замовлення і дозволяють собі викривляти,  підтасовувати факти, писати непевну інформацію. Втручатися в особисте життя людини.

Я, як жінка, як мама, як донька, приймаючи рішення балотуватися, особливо обдумувала всі негативні аспекти передвиборчої кампанії. Для мене важливо стояти за свою честь і порядність, залишитися такою до кінця. Бо це рішення впливає не тільки на мене, воно може позначитися на репутації моєї сім’ї, моїх рідних. Мій батько – відома людина в області, багато років очолював найбільше будівельне підприємство Волині (Віктор Чорнуха – Голова Наглядової ради «Луцьксантехмонтаж№536»). Він і зараз продовжує працювати, має активну громадянську позицію. Як мій батько, так і старший брат (Ігор Чорнуха) свого часу були депутатами обласної ради, відпрацювали чесно і порядно. Зараз бізнес займає у них весь і робочий, і вільний час. Звісно, вони мене підтримують і своїм досвідом, і порадами.

– Чи готові винести на загал особисте?

– Мені дуже прикро, коли в пошуках сенсації дехто дозволяє собі перейти межу особистого. Це – наслідок недостатнього законодавчого захисту особистого життя. Розумію, що депутат – це публічна особа, але будь-хто має право на приватне  життя, яке не стосується професійної чи депутатської діяльності. Я ретельно вивчала досвід інших країн у цій сфері. Три роки тому захистила дисертацію і є кандидатом політичних наук чи, як зараз модно казати, доктором філософії. Маю і чималий досвід викладання, бо продовжую працювати у ВНУ імені Лесі Українки на факультеті міжнародних відносин.

Мені подобається працювати з молоддю, спілкуватися з тими, хто тільки розпочинає свій самостійний життєвий шлях. Але, буває, дуже прикро бачити чиюсь зневіру в майбутньому, чути про бажання працювати лише за кордоном. Для того, щоб молодь залишалася тут, вже починала трудитися на своє майбутнє, щоб ці світлі голови працювали на користь України, я іду в депутати. І ми вже сьогодні всі разом почнемо працювати над світлим і стабільним завтра.