Відпочинок, подорожі та навчання: як учні Ківерцівського ліцею №4 вивчали англійську мову у Фінляндії
3602
Літні канікули – пора відпочинку та розваг. Учні ж ківерцівського ліцею №4 спробували поєднати корисне з приємним й разом з педагогинями англійської та польської мов вирушили до Фінляндії в освітній табір міста Гуйттінен.
Діти вивчали англійську мову, подорожували та спілкувалися. У подорожі юних туристів супроводжували Олена Яцентюк, Тетяна Цьомах, Оксана Циц та Ірина Кольцова.
Саму поїздку організовували за сприяння «Інституту Міжнародної Академічної та Наукової Співпраці» – організації, яка займається популяризацією англійської мови. Зазначимо, що це перший досвід співпраці жителів Волині з цією організацією.
Як відбувалися поїздка, навчання, та що потрібно було для участі, дізнавалася кореспондентка Район.Ківерці.
Домовленості з Інститутом й комунікативну частину взяла на себе Олена Яцентюк. Власне вона й знайшла організацію та домовилася про навчальну поїздку, до якої загалом долучилося 70 учасників.
Тетяна Цьомах, Оксана Циц та Ірина Кольцова також брали активну участь в організації. Це була відповідальна подорож, адже для багатьох її учасників цей досвід перебування закордоном був першим.
Кампус (університетське або корпоративне містечко) у Західно-Фінляндському коледжі міста Гуйттінен, де й перебували наші героїні та герої, співпрацює з «Інститутом Міжнародної Академічної та Наукової Співпраці» з 2012 року. Й нині на рахунку Інституту понад 120 реалізованих проєктів у різних країнах світу.
«Ідея поїздки виникла після того, як я поспілкувалася з родичами на Різдво. Їхній племінник з Львівської області збирався у Фінляндію. Я списалася з менеджеркою організації пані Надією Гребенюк, й ми узгодили деталі. Нам запропонували набрати спочатку одну групу, а потім дві. Ми узгодили всі дії із директором ліцею, а потім розповіли дітям й батькам», – ділиться пані Олена.
Ірина Кольцова зазначила, що в Інституту 120 плюс реалізованих проєктів та понад п’ять тисяч учасників. Вони охопили 22 країни.
«Фінляндія – дуже незвична країна. Не знаю, чи у своєму житті обрала б її для подорожі. І саме в цьому, мені здається, і була «фішка». Тому що ми завжди обираємо щось ближче, комфортніше, щось більш знайоме, а нове – невідоме», – зазначає Ірина Кольцова.
Олена Яцентюк наголосила, що «Інститут Міжнародної Академічної та Наукової Співпраці» з 2012 року співдіє із Західно-Фінляндським коледжем. Туди часто їздять школами. Перебувають там певний час, отримують знання та беруть участь в екскурсіях.
«Це не щось нове. У програмах освітнього табору можуть брати участь не тільки діти, а й викладачі та директори шкіл», – пояснює Олена Яцентюк.
Як набирали учасників в поїздку
«Діти знали, що потрібно вивчати англійську мову, адже кінцевою метою було саме вивчення англійської з носіями мови, вчителями. Набір проводили до березня, збирали аванс за поїздку», – каже Олена Яцентюк.
Поїздка обійшлася кожному у 525 євро.
«Про проєкт ми дізналися від класної керівниці та вчительки англійської мови. Ми загорілися цією ідеєю й вирішили взяти участь в програмі, й це перший досвід сина закордоном. Для подорожі ми купували те, що казали вчителі, ну й необхідні речі. На збори учасників потрібно було принести документи та гроші на поїздку», – ділиться мама Максима, Галина.
Мама Рустема, Марія, зауважила, що про проєкт дізналися від їхньої бабусі й водночас вчительки англійської мови, й одразу погодилися. Вона ділиться, що умов для участі не було, запрошували діток із будь-яким рівнем англійської.
«Ми брали з собою багато речей: і теплих, і літніх, тому що погода відрізняється від нашої. Брали перекуси, бо останній прийом їжі у них був о 18:00, а діти наші люблять о 22:00 щось «погризти». Брали засоби гігієни, рушники. Як таких вимог до зборів не було, тому зважали на те, чого не можна везти за кордон. І, звісно, найважче було збирати документи, дозволи. Додаткові витрати були на їжу й одяг. Давали 40 злотих, щоб могли поїсти у Польщі, також давали кишенькові, аби можна було щось придбати під час екскурсій. Рустем колекціонує монети, то привіз дуже гарну сувенірну монетку», – розказує мама Марія.
Як жилося та чим займалися у кампусі
У кампусі жили лише діти із Ківерців та декілька учнів з Луцька, які теж долучилися до поїздки. На місце учасники приїхали дуже пізно – о 23:30. Загалом у групі були діти з третього по десятий клас.
«Попри далеку дорогу, діти дуже відповідально поставилися до поставлених завдань. Вранці всі вчасно відвідували заняття. Їм одразу пояснили, що на місцях потрібно бути вчасно, задали темп і межі. І нас це дуже вразило. Дійсно, можна навчити дітей бути відповідальними за себе, за свою кімнату і за те, що відбувається між дітьми. Це певний екзамен на зрілість і дорослішання», – ділиться враженнями Тетяна Цьомах.
Загалом у групі були діти з третього по десятий клас. Тому, аби розділити учнів за рівнем знань, їм запропонували пройти тест. І згодом сформували своєрідні класи, у яких були учні переважно однієї вікової групи.
Також під час занять діти не могли використовувати гаджети, а лише з дозволу застосовувати програми для перекладу, але регламентовано. Учительки ж були присутніми на правах споглядачів.
«У нас було три викладачі. Ендрю – родом із Великої Британії. Він займався з дітьми старшої вікової групи, але серед яких був хлопчик-четвертокласник із ліцею №2 Ківерців, Тимофій Цуркан. Він продемонстрував рівень знання англійської В1, чим дуже усіх вразив», – каже Тетяна Цьомах.
У середній групі також були різні діти. Тут був викладач, який теж знав три мови. Він дозволяв дітям використовувати телефони лише як перекладачі. На час заняття їх відкладали в певне місце.
Заняття та навчальні вправи для уроків готували викладачі у кампусі. Важливо, що вони працювали з такими ж підручниками, як в українських школах.
«Ми були як слухачі. Могли прийти, тільки треба було дозволу попросити. Ми не мали права втручатися в процес ведення заняття», – ділиться Тетяна Цьомах.
Оксана Циц розповіла, як загалом проходив день дітей.
«Підйом у нас був о 7:30. Сніданок з 8:00 до 9:00. Далі дітки йшли на навчання з 9:00 до 12:00, потім обід і з 13:00 до 14:00 було ще одне заняття з носіями мови. Після того ми їздили на екскурсії», – розповідає Оксана Циц.
Перед прибуттям на місце наші герої відвідали Таллінн, що в Естонії. А вже на місці – міста Турка, Гельсінкі та безпосередньо Гуйттінен. Кожна з екскурсій була розписана на відповідний день. Як от, у понеділок – по Гуйттінену, там відвідали місцеву бібліотеку. У вівторок побували у колишній столиці Фінляндії – Турці. І коли поверталися додому, побували у місті Гельсінкі.
Організацією подій, процесом та екскурсіями займалася Галина Вархолик, була й помічниця – Катерина Рассолова. Дівчина вона відповідала за рівень щастя та комфорт дітей.
Чи відрізнялися заняття від уроків в Україні
«Я не скажу, що там все так дуже відрізняється, але атмосфера була сприятлива в плані того, що діти слухали й чули. Бо іноді, в нас на уроках вони ж можуть собі дозволити різне. А там все було гарно організовано – якщо ти чуєш, то ти знаєш. Маєш сам подумати, сам написати, сам подивитися і сам сказати тоді», – ділиться Тетяна Цьомах.
Діти ділилися враженнями, як між собою, так і з педагогами й під час подорожі й навчання та повертаючись назад. Зокрема говорили, що мало часу, адже група перебувала за кордоном дев'ять днів.
«Вони писали, що мало, або ж часто пишуть в Інстаграмі: «Хочу назад у Фінляндію», – згадує пані Тетяна.
Дев'ятикласник Максим Марчук зазначає, що програма допомогла підтягнути йому знання англійської мови, як теорію, так і практичні вміння.
«Всі викладачі розмовляли англійською й це допомагало сконцентруватися на вивчені мови. Також ми побували у багатьох цікавих місцях в різних країнах: Польщі, Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії. Після довгої подорожі автобусом ми прибули у Таллінн, там прогулялися, поки чекали на пором. Ми підіймалися на найвищу точку у місті. Були у фінських містах Гуйттінен та Турка. У цих містах відвідували культурні пам'ятки, там ми фотографувалися та знімали відео. Хочу сказати, що це була надзвичайна подорож, я її запам'ятаю на все життя», – розказує дев'ятикласник Максим Марчук.
Учню Рустему Оверчуку найбільше запам'яталося з поїздки навчання.
«Дуже запам'ятався наш вчитель, на ім'я Еван, він був надзвичайно добрим. Також грандіозне враження справив пором та екскурсія Таллінном, там було дуже гарно. А ще одного дня, близько 23:00, а у Фінляндії білі ночі, на території кампусу ми побачили козулю, яка йшла повз наше вікно. Це було дуже неочікувано», – згадує Рустем Оверчук.
Про територію та дозвілля
«Кампус дуже цікавий, навіть за місцем розташування. Країна розтягнута, там багато лісів, скель, річок. Ми знаходилися посеред лісу, ніби на околиці міста. Весь кампус належав нам: житловий корпус, навчальний корпус, їдальня, сауна, дуже гарна річка. Діти могли користуватися всім, але під наглядом. Їм організовували навіть фінську сауну», – каже пані Ірина.
Для дітей організували спортивне дозвілля на спеціальній локації. Тут був тенісний корт, більярдні столи, місце для танців, ігор й сценічних постановок.
«Ми були, в ролі мам. Ми спостерігали, направляли їх, вели кудись, десь щось коригували», – пояснює Ірина Кольцова.
У кампусі все було дерев'яне.
«Нас попереджали, що корпус дерев'яний і там дуже серйозна система протипожежної безпеки. Навіть спреї-розпилювачі чи дезодоранти не бажано було використовувати, бо може спрацювати сигналізація і буде виклик рятувальної служби, який коштує 830 євро. Дітей також попереджали про це. Це вже дорослий підхід», – розповідає Ірина.
Тетяна Цьомах додала, що у фінів дуже дбайливе відношення до природи.
«Не знаю, чи в якійсь країні ще таке є. Ми бачили живу природу, воду, яку можна пити з крана. Там написано, що ви можете її пити й брати з собою в дорогу», – каже пані Тетяна.
Діти також побачили, як правильно сортувати відходи.
«В їдальні були стійки для тарілок різного розміру, окремо органічні відходи, папір, серветки й рідини», – згадує Ірина Кольцова.
Освітянки поділилися, що поїздка допомогла трішки відірватися від важкого сьогодення.
«В Оксани Циц стояв додаток «Повітряна тривога». Він інколи нас сповіщав. Але на відстані тривога набагато страшніша, ніж на місці. Ти розслаблений, працюєш з дітьми, відпочиваєш, насолоджуєшся природою, атмосферою. І коли повітряна тривога, тебе відразу спускає з небес на землю. Це наша українська реальність», – згадують жінки.
Також жінки поділилися, що в Таллінні щоп'ятниці о 16:00, відбувається акція протесту на центральній вулиці.
«Люди всі залишають місце роботи й виходять на головну вулицю. За статистикою, майже 100% підтримують Україну. У Фінляндії теж багато українців», – розповідає Оксана Циц.
Опісля поїздки до Фінляндії, Олена Яцентюк, з іще однією групою дітей, побувала в Італії. Вона зазначила, що ця поїздка стала можливістю для маленьких туристів перемикнутися від реалій війни й тривог. Адже важливо, аби діти могли відпочити від постійної психологічної напруги та оздоровитися.
Нині в пані Олени вже є плани організувати поїздку в Іспанію. Тож якщо наберуть відповідну групу дітей, вирушать у ще одну подорож.
Нагадаємо, що на сайтах мережі Район in ua є кнопка «Подякувати», за допомогою якої читачі можуть фінансово підтримувати журналістів, чиї матеріали їм сподобалися чи були корисними.