«Поменше політики, побільше економіки й розв’язання соціальних питань», – Юрій Ройко

20 Жовтня 2020, 19:39
Юрій Ройко 2523
Юрій Ройко

Усе життя Юрія Ройка – це робота з людьми. Так було, коли трудився в лісгоспі. Так продовжилося, коли в радянські часи гуртував довкола себе ініціативну молодь комсомолу. І навіть коли розвинув власний успішний бізнес, не зміг лишатися осторонь життя Волині. А результатом його роботи як депутата обласної ради стало понад 20 мільйонів гривень, залучених для блага нашої громади.

Юрію Петровичу, звідки у Вас таке вміння працювати?

– Думаю, воно передалося по спадковості: від батьків, які усе життя працювали в Цумані: мама – швачкою, а батько – столяром, від дідуся, який трудився в Цуманському лісгоспі.

Ще коли я навчався у п’ятому чи шостому класі, ми з братом уже тримали до 300 кролів. Навіть на канікулах рано вставали, щоб нагодувати цю ораву. У книжках вичитували, як правильно доглядати за тваринами (батькам забороняли втручатися в наш «бізнес»). А всі гроші, які виручили після здачі кролів у заготконтору, віддали в сімейний бюджет. Іще ми кілька сезонів збирали влітку лікарські рослини, сушили й збували в місцеву аптеку і так назбирали грошей на велосипед «Мінськ».

Ото радості було! А ким із такою підприємливою жилкою хотіли стати?

– Ви не повірите, але я мріяв бути вченим. Тим паче, що мені дуже подобалися природничі науки (біологія, хімія). Можливо, тому, коли став золотим медалістом і обирав собі вищий навчальний заклад, зупинився на єдиному в Україні виші, що називався академією. Так і став студентом лісогосподарського факультету Української сільгоспакадемії, по закінченні якої за розподілом повернувся на рідну Волинь – у Маневицький міжгосподарський лісгосп.

Отже, Ви продовжили династію лісників?

– Частково. Бо тільки три роки відпрацював у лісі: був інженером-будівельником, старшим інженером лісових культур, помічником лісничого. А потім, оскільки вмів згуртовувати довкола себе ініціативних людей, мене запросили в райком комсомолу.

А як Ви взялися за підприємницьку діяльність?

– Союз розвалився. Життя почало диктувати нові умови. З 1990 року я підприємець, проваджу виробничий бізнес, пов’язаний із переробкою сільгоспсировини. Це були різні за успішністю підприємства, які зберігали і переробляли зернові культури: комбінат хлібопродуктів, млини, крупоцехи, хлібопекарня, фабрика з виготовлення макаронних виробів екстракласу. Був період, що ми надавали роботу майже 500 людям!

Свій бізнес Ви починали в дев'яності. Чи доводилося відбиватися, як тоді казали, від рекету?

– Це був перехідний період для країни загалом і бізнесу зокрема. Тому пропозиції «будемо кришувати» нам надходили. На щастя, вдавалося домовлятися по-мирному. Але якщо чесно, то найбільш небезпечним був так званий державний рекет: коли на підприємців насилали фіскальні служби, доводили податкові навантаження, коли всілякі «перевіряльники» унеможливлювали розвиток бізнесу.

Чи не тому Ви, аби змінити ситуацію, пішли в політику?

– Так, коли 2015 року я вирішив балотуватися в депутати Волиньради, то хотів відстоювати і захищати дрібний та середній бізнес, місцевого виробника – людей, які дають робочі місця, які сплачують податки і які в цивілізованих країнах становлять фундамент національної економіки.

За ці п’ять років, скільки Ви є депутатом облради, яких найбільш вагомих здобутків вдалося досягнути?

– Головним завданням депутата має бути розв’язання економічних і соціальних проблем свого округу загалом та відстоювання інтересів кожної людини зокрема. Тому свою діяльність побудував у двох напрямках: із роботи безпосередньо в моєму окрузі та з діяльності на благо волинян.

Як я вже казав, народився і виріс у Цумані. Тому цілком логічно, що обирався саме звідти. Так-от, коли мене земляки-цуманчани обрали відстоювати їхні інтереси, я першим ділом зустрівся з головою громади Анатолієм Дорошуком.

Анатолій Васильович, до речі, дуже схвально про Вас відгукується!

– Так, ми ж із ним не просто земляки – разом навчалися на лісогосподарському факультеті аграрної академії. Тому ми швидко налагодили конструктивну роботу: визначили найбільш болючі для громади питання, розробили стратегію дій і взялися за роботу.

І які питання вже вдалося розв’язати?

– Та майже всі! У нас постали проблеми, типові й для інших громад: садочки, школи, ремонти доріг, освітлення.

І Ви найбільш активний обранець щодо кількості депутатських запитів (близько 40) та звернень (понад 100).

– Так. Але індекс депутатської активності визначається не тільки кількістю звернень і запитів, а й їх конкретною реалізацією. Наприклад, перший мій депутатський запит у Волиньраді стосувався рідної цуманської школи. Це найбільша сільська школа в області: там навчається понад 1000 учнів. Лише в корпусі початкових класів – майже 450 дітей. У закладі була задавнена проблема: стеля провисала просто на голови першокласників. Нам вдалося залучити 2 мільйони 200 тисяч гривень (з них 1 мільйон 600 тисяч – із обласного бюджету), і сьогодні школа красується новим метало-черепичним покриттям, гарними стелями, сучасним освітленням.

Тут хотів би зауважити, що наші люди, на жаль, б’ють на сполох, коли біда стукає у двері, а не діють превентивно. Але рідній школі я приділяв особливу увагу. Тому ми встановили в закладі новий твердопаливний котел, відремонтували головне фоє та кілька класних кімнат, поклали бруківку на подвір’ї.

Не лишилися без моєї підтримки школи в селах Липне (відремонтували дах і встановили нові вікна та двері), Берестяни (нові вікна і ремонти в коридорах), Городище (ремонт підлоги, де через сирість та грибок масово хворіли діти й педагоги), Холоневичі (твердопаливних котел), Дерно (огорожа школи), Цумань, будинок дитячо-юнацької художньої творчості (теж нова огорожа).

А як не згадати два нові дитсадки на місці 50-річних будівель у Холоневичах та Липному!

– Я справді тішуся, що в цих селах постали практично два нові дитсадки. З дня заснування (це майже 40 років) там не робили жодного капітального ремонту! Залучивши кошти з соцеконому, місцевих бюджетів, обидва садочки вдалося розширити на ще одну групу, стіни – енергомодернізувати, замінити вікна, двері, зробити нові дахи, замінити харчоблоки та систему опалення.

У Волиньраді Ви очолюєте екологічну комісію. Які в цьому напрямку напрацювання?

– За моєї ініціативи до обласної програми «Екологія 2016-2020» було включено капітальний ремонт та реконструкцію системи водозабезпечення і каналізації селища Цумань. Адже йшлося про екологічну небезпеку цілого регіону: зворотні води після очищення скидалися в річку Путилівку, яка протікає територією національного природного парку «Цуманська пуща», за течією розміщені три оздоровниці, зокрема санаторій матері і дитини «Пролісок». На розв’язання проблеми гроші було залучено з обласного фонду охорони навколишнього середовища, з місцевих бюджетів і навіть із державного.

Ми закупили сучасне (в тому числі іноземне) обладнання для насосних станцій, відремонтували мережі, якраз зараз закінчуємо ремонт очисних споруд і там діятиме система біологічної та фізичної очистки каналізаційних стоків.

А щодо доріг які результати роботи?

– По дорогах ситуація складніша, бо депутати, на жаль, не впливають на розподіл коштів із дорожнього фонду. Тому виходили з власних можливостей: акцентували на влаштуванні покриття комунальних доріг місцевого значення. Було відремонтовано десятки вулиць. У першу чергу – в центрі громади – Цумані, а також навколишніх селах, і насамперед – на тих вулицях, де ніколи не було дорожнього покриття.

Зробивши дорогу, ми, звісно, не могли не подбати про вуличне освітлення. Вдалося встановити ліхтарі на десятках кілометрів вулиць. А в деяких селах освітлення з’явилося вперше!

Одне слово, зроблено дуже багато. А щоб продовжити розпочате, Ви знову балотуєтеся.

– Саме так. Іду в депутати від політичної партії «ЗА Майбутнє». Наша Волиньрада – це приклад для всієї України. Адже за ці роки нам вдалося показати, якою має бути представницька влада. Спільна мета нас згуртувала, сформувалася команда, яка вміє правильно працювати.

Коли йшлося про вибори, то в мене навіть не викало питання, з ким буду йти на них. Бо завжди добре і комфортно працювати з надійними людьми та командою, з якою збігаються інтереси та цінності.

Коли Ігоря Палицю обрали головою обласної ради, то він сказав: «Я за те, щоб у цій сесійній залі було мінімум політики, а максимум розв’язаних соціально-економічних проблем».

Із ключових програмних цілей цієї партії мені імпонують дві речі.

Перша – економічний прагматизм. Тобто створення нових робочих місць, підтримка і захист вітчизняного бізнесу й національного виробника, поступова заборона експорту сировини і, як наслідок, експорту дешевої робочої сили. Тобто національна продукція має стати споживчим пріоритетом.

Друга – необхідність завершення реформи децентралізації, реального передання владних і в першу чергу фінансових повноважень місцевим громадам. Бо сильне місцеве самоврядування – сильна держава.


Робочі моменти: разом з головою Волинської облради Іриною Вахович та Цуманським селищним головою Анатолієм Дорошуком
Робочі моменти: разом з головою Волинської облради Іриною Вахович та Цуманським селищним головою Анатолієм Дорошуком


 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024