Липляни: кури замість діамантів

12 Лютого 2017, 12:30

8235

У колекції колишнього військогового – кури, павичі, фазани, гуси, качки й голуби

Хтось любить діаманти, а хтось у захваті від… курей. Здавалося б, дивне порівняння. Бо – де кури, а де коштовності. Проте для підполковника у відставці, військового лікаря та працівника швидкої Бориса Антонюка різниці немає. Він уже багато років колекціонує гарних та рідкісних курей.

Незвичайну домашню птицю вирощує не для споживання. Своїх підопічних не їсть і взагалі не дуже любить куряче м'ясо. Кури Бориса Антонюка доживають, як він сам жартує, «до пенсії». Серед них є курка-старожилка, яка прожила феноменально багато років – 16. Є і немолодий півень, якому уже чотири роки…

Арауканячі яйця – зелені

Живе Борис Антонюк у селі Липляни Ківерцівського району разом із дружиною. Це подружжя заслуговує на увагу не лише завдяки незвичному хобі господаря. Борис Антонюк та його дружина Людмила разом ще з першого курсу. Побралися 18-літніми і до цього часу нерозлучні.

Власник рідкісного курника дуже добре зорієнтував, як його знайти.

– Біля хати на стовпі побачити лелече гніздо. Не помилитеся: на ціле село тільки у мене живуть лелеки.

Орієнтир і справді допоміг. Подвір’ям, яке шукаємо, ходить поважний півень.

– Такий племінний самець коштує на базарі в межах тисячі гривень, – пояснив господар. – А рідкісна курка вартує приблизно 600 гривень.

Чоловік проводить екскурсію курниками. Показати є що. Величезне пташине господарство знаходиться на задньому дворі. Чоловік тримає понад 10 різновидів різних курей. Скільки всього у нього птахів, чоловік і сам точно не знає. Окрім курей, бачимо у клітках павичів та фазанів. Живуть у домашніх умовах і дикі качки. Є й гуси. Також є голубівник з кількома породами голубів.

Мене як людину, яка не дуже розуміється на домашній птиці, вразили кури, які несуть зелені яйця.

– Такі несуть араукани. Назва походить від назви однойменного племені з Південної Америки, яке вивело таку породу курей у XIV столітті, ймовірно, від куріпок. Їх є дві лінії – німецька та англійська. Німецькі кури безхвості, англійські з хвостами, – пояснює Борис Антонюк. – У мене англійська бійцівська курка. Це з цієї породи знамениті бійцівські півні. Їхні яйця без холестерину і рекомендуються людям старшого віку, які страждають захворюваннями серцевої системи.

Гарну курку – на кожне подвір’я

Виникає запитання: навіщо тримати так багато курей, якщо їх не їсти? Чоловік каже: на продаж. На запитання, чому ж люди купують таких дорогих курей, коли для господарства можна придбати значно дешевшу птицю, відповідає:

– Люди купують моїх курей, бо вони гарні. Багатьом подобається, коли подвір’ям ходить гарна курка. Хіба не можна, щоб вона ходила і душу тішила? От для чого люди купують діаманти? Для мене що кури, що діаманти – однаково.

Великих прибутків, каже Борис Антонюк, від продажу своїх курей він не має. А от витрат – море. Щоб прогодувати своє господарство, потрібно у місяць витратити чималеньку суму грошей.

– У мене на місяць іде 4 мішки комбікорму по 25 кілограмів. Один мішок коштує 300 гривень. Виходить 1 тисяча 200 гривень у місяць.

Курчат потрібно годувати 4 рази на день, дорослих курей – по два. Одна годівля забирає по кілька годин часу.

За словами Бориса Антонюка, в Україні не проводять півнячих боїв, але на Сході практикують гусячі. Проте сам власник цього величезного пташиного господарства таким не займається.

Мох з Антрактиди і німа мушля

Під час екскурсії Борис Антонюк пропонує залізти у клітку до фазанів, щоб краще їх сфотографувати. Радить обережніше себе поводити, бо фазан може напасти і «битися». Колись він навіть напав на господаря і пробив кігтями гумовий чобіт. Так що травми у такому двобої можна отримати серйозні.

Тримав колись липлянський пташник і бійцівських гусей, хоча боїв і не практикував. Вважає подібні розваги негуманними. Каже, якщо людина б’ється, то вона знає за що б’ється, а, тварина нічого не розуміє, тому тренувати її, на його думку, і не варто.

– Хлопці з Рівненської області пропонували влаштовувати бої, але я відмовився. Мені таке не подобається. У мене лишилася одна гібридна гуска. Знаю, що в Україні є бійцівські гуси, які ведуть свій родовід від гусаків Меньшикова, соратника Петра І.

Борис Антонюк дуже багато знає з історії птаства й охоче розповідає цікавинки. Нам розказав про давню російську породу курей – павловську, якої сьогодні практично немає.

– Зараз намагаються реанімувати павлівську породу. Уже навіть продають, але я читав, що насправді останніх павлівських курей знайшли у глибокій німецькій провінції. На аукціоні в Італії з тих курей продали дві курки та півня і взяли 2,5 мільйона євро.

Подружжя запрошує на каву і фірмові домашні млинці. На прощання господар гостинного будинку дарує «букет» з павичевого пір’я. Показує сімейні фото і демонструє скарби, які ще більше переконують, що підполковник цікавий не лише колекціонуванням курей. У шафі в Бориса Антонюка зберігається шматок слюди з озера Байкал, яку він сам відламав. Дає торкнутися до моху з Антарктиди, що росте прямо на камінці. На дотик мох – як дріт. Такий цінний сувенір подарував йому брат, котрий працював кілька років на найзагадковішому та найхолоднішому континенті планети. Показує величезну мушлю і пояснює, що вона стара і в ній вже не чути моря.